Братик Біль, Сестричка Радість.

07.03.2015

Книжка есеїстики Богдани Матіяш «Братик Біль, Сестричка радість» має цікаву історію, адже вміщує тексти, чимало з яких існували у формі авторського блогу впродовж 2010-2014 років на сайті «Літакцент». Тож усі, кого вони зворушували і змушували замислитись, тепер можуть перечитувати Богданині есеї вже в ошатній і аскетичній водночас збірці, яка вийшла друком у Видавництві Старого Лева.
Авторка пише так щиро, що відчуваєш, ніби розмовляєш із нею особисто, ніби саме з тобою вона ділиться своїми найглибшими переживаннями, найбільшою радістю, своїм відчуттям світу, емпатією до людей, любов’ю до землі, де народилась і виросла, до друзів, яких сприймає як дар: «Дуже важливим є дар бути другом, мати друзів, вчитися їх любити й берегти».
Богдана Матіяш роздумує про ті речі, які завжди мали би бути найважливішими для нас. Про любов до людей і звірят, дружбу, віру, довіру, щирість, страх, усміх, радість, вдячність, смирення, доброту. Про потребу зосередитись у тиші – адже в ній можемо почути голос Бога. Богданині есеї тісно пов’язані з її поетичними книжками «Розмови з Богом» та «Твої улюблені пси та інші звірі», і з «Казками Різдва» – адже усі твори авторки проникнуті любов’ю до світу та його Творця.
«Братик Біль, Сестричка радість» – це книжка, яку читаєш помалу і вдумливо. І почуваєшся при цьому так спокійно й радісно, наче ідеш засніженою зимовою стежкою чи шелестким опалим листям і боїшся навіть подихом порушити гармонію і тишу довкола. Ці тексти не можна прочитати всі й відразу. На кожен есей потрібно , як мінімум, окремий вечір, тому що він продовжується і проростає у тобі, як зерно з євангельської притчі. Тому що ти так само повсякдень переживаєш радість від чийогось усміху, біль через зранену довіру, тому що теж любиш ступати босоніж по землі, траві й піску, сумуєш через кривди й жорстокість, які існують в світі, дивуєшся Диву Різдва. І відчуваєш, що є багато простих речей на щодень, яким можеш радіти і за які дякувати Творцю. І саме вони дарують повноту буття.