Еверест.

Цей розділ стисло можна було б викласти так: Зустрів мене якось Артем Захарченко й каже: - А давай... А я йому: - Ні вапрос... І ми утнули. Але щоб він все ж таки був хоч трохи схожим на розмову двох літераторів, а не любителів міцних напоїв в гастрономі на Пушкінській, доведеться викласти його розширену версію. В ньому я писатиму про книжку Олени Захарченко „Сім воріт”. І не стільки про книжку, хоча вона того варта, скільки про певні технічні моменти її розповсюдження.

Також ми з усіх сил намагалися уникнути тверджень про антогонізм паперового та електронного стану книжки, чим грішать усі коментатори як з табору паперуанців, так із табору електроніків. Тож ми запідозрили, що справа не в самих висловлюваннях, а в тому порядку, в якому вони пролунали. І все стане на свої місця, варто електронну книгу поставити в ланцюжку перетворень на належне їй місце не після паперового примірника, а перед ним.

Чим більше мов знаєш, тим більше шансів знайти себе у цьому великому світі. Але всіх мов не вивчиш. Щоб зрозуміти, якими мовами говоритиме світ завтра, "Платформа" зустрілася з професором з Нідерландів, завідувачем кафедри мов і меншин Тілбурзького університету Гуусом Екстра. Він завітав в Україну в рамках програми British Council "Багатомовна Європа". Пан Гуус Екстра спеціалізується на питаннях мовної адаптації іммігрантських меншин та освіти на національному та європейському рівнях. Користуючись нагодою ми також розпитали професора про його бачення мовної ситуації Україні.