Iзраїльський поетичний путівник.

 
Iзраїльський поетичний путівник
Книжки за жанрами

Всі книжки (1579)

Колонка

Проект з "Родимками" Іри Цілик - дещо інакший. Це була настільки вдала Ірина книжка (а ми знаємо, що говоримо, - не інтуітивно, а за статистикою), що нам було дуже шкода, що вона розійшлася в такій малій кількості друкованих примірників, більшість читачів надали перевагу скачуванню умовно безкоштовної електронної версії, не переймаючись запропонованою післяплатою. Авторам не звикати. Але кількість і тривалість цих скачувань навіть після того, як книжку припинили рекламувати в мережі, примушували нас шукати іншого продовження цій історії.

Новий проект реалізовуватиме освітні програми у сфері літератури, книжкової справи, літературного менеджменту та дотичних сферах суспільного життя, які пов’язані з роботою над текстом.

Отож, в нашому випадку кожен двадцятий захотів скачані електрони матеріалізувати в паперовій версії. Оце і є „рекламна користь” від вільного розповсюдження інформації (піратів), щоправда, непряму рекламу не так вже й легко, а пряму шкоду теж неможливо порахувати, бо значна частина тих, хто скачував, просто не отримала б доступу до паперової книжки, навіть якщо дуже хотіла б: книжка була на полицях переважно київських книгарень та мережі книгарень «Є».

Книголюбам пропонуємо купить мебель
для ваших книг.
Шафи зручні для всіх
видів книг, окрім електронних.
www.vsi-mebli.ua

zahid-shid.net

Телефонный спрвочник Кто Звонит

Життя бентежне, але не зле, як казала одна наша знайома. Тому нам доводиться давати рекламу, щоб підтримувати сайт проекту. Але ж Вам не складно буде подивитись її? Натискати на ці посилання зовсім необов’язково , але якщо Вам щось впало до вподоби - дозволяємо . З повагою, колектив "Автури".
Рецензія

27.10.2012

Рецензія на книжку:
Сіван Гар-Шефі, Рівка Мір’ям, Ашер Райх, Роні Сомек, Майя Бежерано та інші. "І покоління приходить..." : Антологія сучасної ізраїльської поезії
(Переклад: Маріанна Кіяновська, Мар’яна Савка, Матіяш Дзвінка, Матіяш Богдана, Герасим’юк Василь, Юрій Андрухович та інші)

У видавництві «Дух і літера» вийшла друком антологія сучасної ізраїльської поезії «І покоління приходить...» в перекладі українською. Вірші шістнадцяти поетів, що пишуть мовою іврит.

Глибина незнання українською «книжковою публікою» сучасної єврейської літератури взагалі та ізраїльської зокрема вразила мене ще під час нещодавно опублікованого в «Дні» інтерв’ю з поетесою та перекладачкою Валерією Богуславською (взаємність такої необізнаності тут — не виправдовує, а лише погіршує ситуацію). Непристойну ситуацію для народів, які тривалий час прожили поруч і часто відігравали в житті одне одного помітну роль, покликана якоюсь мірою виправити ця антологія.

Переклад доручили колегам ізраїльтян — переважно сучасним українським поетам різного віку. Поетичний блок книжки обрамлено відразу трьома текстами передмовно-післямовного характеру. Перший — вступ-характеристика антології від однієї з упорядників Юлії Морозюк (друга упорядниця — Анна Дубинська, ідея ж видання належить Леоніду Фінбергу). У другому тексті поетка Хамуталь Бар-Йосеф стисло наводить кілька основних проблемних і смислових вузлів розуміння, сприйняття та письма сучасної поезії Ізраїлю. Здається, найважливіші з них — проблема співвідношення нинішньої поезії, написаної на івриті, зі всесвітньо уславленими досягненнями поетів-євреїв минулого іншими мовами (їдишем, німецькою, російською, англійською), а також цікаве й непросте сполучення традицій біблійної, релігійної, містичної культури із сьогоднішніми літературними пошуками між оголеною буденністю та загостреним метафоризмом. Третій текст, що постає в ролі післямови, належить поету Влевлу Черніну. Це такий собі пунктирний переказ декотрих основних моментів історії поезії івритом, пізнавальний матеріал, здатний дати чимало дороговказів усім охочим дослідити гебрайську поезію глибше.

Антологію «І покоління приходить...» розпочинає Сіван Гар-Шефі в перекладі Богдани Матіяш. Її твори анонсовано як релігійні, проте в європейському контексті вони такими не дуже виглядають, навіть на тлі такого широкого й розкутого розуміння релігійності, котре притаманне, скажімо, творам Яна Твардовського. Швидше, їх варто було б назвати містично-веселими. Наступна авторка — Рівка Мір’ям. Її переклала Мар’яна Савка. Тут продовжуються апеляції до містичних моментів, інтертекстуальні ігри з єврейськими релігійними традиціями та посилюється гендерна тематика (цікаво, що загалом у віршах, представлених у антології, статева ідентичність і взаємини статей постають у більш спокійному та врівноваженому «настрої», менше обопільно змагальні, ніж воно часто буває в поезії звичніших нам широт).

Далі — Ашер Райх у перекладах Маріанни Кіяновської. У цієї поетеси чимало спільного з попередніми учасницями антології, проте вона — чіткіше виражена метафористка.

Блискавки били по вікнах.
Хмар гармати стріляли
Громами, що падали
просто на дах.
Нашу одежу страчено
на білизняній мотузці.
Дим із комина сповістив,
що ми відступили.
У ліжко.

Наступний поет — Роні Сомек. Його переклав Юрій Андрухович (ще один прояв гендерної коректності книжки — чітке, майже стовідсоткове співвідношення статі автора й перекладача, що, мабуть, виправдано). Сомек у своїх віршах є грайливішим, а ще схильним до ефектної риторики, до легенької афористичності.

Якщо б я мав ще одну дочку
Я назвав би її Алжир,
(...)
«Алжир, — кликав би я її,
тримаючись за балконні перила, —
Алжир, іди додому, ти побачиш,
як я фарбую східну стіну
Сонячною щіткою».

Майю Бежерано в перекладі Галини Тельнюк представлено медитативними віршами, в основі яких — пацифізм. Антивоєнні мотиви взагалі трапляються в цій антології досить часто, що зовсім не дивно для літератури країни, котра практично весь час свого існування в нинішньому форматі перебуває у стані війни.

Таль Ніцан (переклала Маріанна Кіяновська) теж часто звертається до гуманітарних проблем нескінченних близькосхідних бойових дій. Але, схоже, краще у неї виходять ті вірші, де якщо і є публіцистичний елемент, над ним усе одно домінують, наприклад, специфічні елегантні пейзажні замальовки.

Шимон Адаф, перекладений Іваном Малковичем, своєю розлогою, характерно психологізованою риторикою, як мені здається, дещо наближається до сучасної арабської поезії (наскільки я про неї, звісно, можу судити з не дуже великого корпусу доступних і прочитаних перекладів).

Йонадав Каплун (переклад Галини Крук) теж апелює до психологізму, з таким собі катастрофічним присмаком. Риторика й образність авторки та її перекладачки тут великою мірою зближуються. Або ж маємо сильно авторизований переклад.

Аѓі Машоль, вірші якої переклала Дзвінка Матіяш, —поетка значно веселіша та грайливіша. У неї часто можна знайти цікаві, розлогі, оригінально побудовані метафори. А заразом — тут майже завжди є місце для зворушливості та своєрідної наївності, навіть характерної поетичної мудрої інфантильності.

Хаѓіт Ѓроссман постає у перекладі Петра Рихла. Вона, до речі, минулого року відвідала Україну та виступила на поетичному фестивалі Meridian Czernowitz. Ці вірші асоціативно ускладнені, ритмічно уповільнені, потребують від читача, вочевидь, ретельного стеження за рухом образів.

Орціона Бартану переклав Василь Герасим’юк. Специфічна ритміка, риторичні повтори, філософізований задуманий підтекст, а часом алюзії на біблійний дискурс. Власне, Бартану так і представлено в короткій сильветці — автором, що поєднує постмодерні тенденції з біблійними традиціями.

Таміра Ѓрінберѓа переклав Володимир Цибулько (приємно, що останній заявив про себе цього разу не в контексті суспільно-політичних скандальних ситуацій, а таки в літературній сфері). У окремих текстах він екзистенційно-велемовний. У інших — простий, стрімкий, римований і майже пісенний, десь трохи як нові римовані вірші Сергія Жадана.

Ефрат Мішорі вважають в Ізраїлі експериментальною авторкою. Тож не диво, що її у антології переклала Любов Якимчук, поетка, котра часто апелює до досвіду українського авангарду ХХ століття й розвиває експериментальний формат.

Кожне око було вантажем,
І до кожного вантажу
я прив’язала забуття.
Кожне забуття було каменем,
І кожен камінь прагнув літати.

Сіван Бескін — єдина поетка антології, представлена повністю римованими й навіть силабо-тонічними віршами. Завдання перекласти її вірші на українську випало Юлії Стахівській. У цих творах метафоричність, легкі орнаментальні елементи поєднано із дуже чітким, динамічним сюжетним каркасом. Подекуди Бескін вдається до стилізацій (наприклад, британської балади). А її схильність до виразних, класичних форм урівноважено їхнім не зовсім рівним і стандартним втіленням.

Аміра Ора переклав Олександр Ірванець. Поезія цього автора парадоксальна, інтелектуальна, десь метафізична, а десь має помітні відсилання до античної історії. Вочевидь, це пов’язано з його загальним (і зокрема перекладацьким) інтересом до античної та взагалі класичної культури. Також Амір Ор активно співпрацює з культурою арабською.

Закінчується антологія поезією Вевла Черніна в перекладах Юрка Прохаська. Саме тут — генеза назви книжки. Точніше — в біблійній фразі «Покоління відходить і покоління приходить, а земля віковічно стоїть», використаній у назві одного з його віршів.

Прочитавши цю книжку, виникає потреба в детальному, розлогому українському оглядовому тексті, присвяченому історії та сучасності поезії мовою іврит, орієнтованому саме на українського читача з відповідним культурним контекстом, паралелями й перетинами, яких є більш ніж достатньо.

Немає сумнівів, що хтось оскаржить добір авторів чи перекладачів антології «І покоління приходить...» Проблематичним моментом є і те, що українці перекладали не напряму з івриту, а через посередництво інших мов. Цю прикрість упорядники пояснюють фізичною неможливістю організувати такий переклад навпростець — мовляв, бракує відповідних перекладачів. Та все ж у результаті маємо принаймні книжку з цікавою, переважно якісною, своєрідною і багато чим незвичною для українського читача поезією. Це свідчить про однозначний успіх проекту, навіть із урахуванням недоліків формату, яких не вдалося уникнути. Антологія «І покоління приходить...» для культурного читача, можливо, виявиться кращим стимулом ближче познайомитися з країною Ізраїль та її культурою, ніж найефектніші туристичні путівники, проспекти й рекламні ролики.

Олег Коцарев

(Джерело: День)

Реклама
Rambler's Top100