"Історії про троянди, дощ і сіль": нічого зайвого, нічого над.

 
"Історії про троянди, дощ і сіль": нічого зайвого, нічого над
Книжки за жанрами

Всі книжки (1588)

Колонка

Проект з "Родимками" Іри Цілик - дещо інакший. Це була настільки вдала Ірина книжка (а ми знаємо, що говоримо, - не інтуітивно, а за статистикою), що нам було дуже шкода, що вона розійшлася в такій малій кількості друкованих примірників, більшість читачів надали перевагу скачуванню умовно безкоштовної електронної версії, не переймаючись запропонованою післяплатою. Авторам не звикати. Але кількість і тривалість цих скачувань навіть після того, як книжку припинили рекламувати в мережі, примушували нас шукати іншого продовження цій історії.

Новий проект реалізовуватиме освітні програми у сфері літератури, книжкової справи, літературного менеджменту та дотичних сферах суспільного життя, які пов’язані з роботою над текстом.

Отож, в нашому випадку кожен двадцятий захотів скачані електрони матеріалізувати в паперовій версії. Оце і є „рекламна користь” від вільного розповсюдження інформації (піратів), щоправда, непряму рекламу не так вже й легко, а пряму шкоду теж неможливо порахувати, бо значна частина тих, хто скачував, просто не отримала б доступу до паперової книжки, навіть якщо дуже хотіла б: книжка була на полицях переважно київських книгарень та мережі книгарень «Є».

Книголюбам пропонуємо купить мебель
для ваших книг.
Шафи зручні для всіх
видів книг, окрім електронних.
www.vsi-mebli.ua

zahid-shid.net

Телефонный спрвочник Кто Звонит

Життя бентежне, але не зле, як казала одна наша знайома. Тому нам доводиться давати рекламу, щоб підтримувати сайт проекту. Але ж Вам не складно буде подивитись її? Натискати на ці посилання зовсім необов’язково , але якщо Вам щось впало до вподоби - дозволяємо . З повагою, колектив "Автури".
Рецензія

03.12.2012

Рецензія на книжку:
Матіяш Дзвінка. Історії про троянди, дощ і сіль

Заспокоєння, розвага чи дидактичне повчання – так чи інакше щось із перерахованого ми очікуємо отримати від читання. А твори Дзвінки Матіяш близькі до того, про що якось розповідав Тарас Прохасько – предмет, який потрібен щонайбільше пару разів на рік (палка, яка необхідна, щоб дістати відро із криниці, якщо воно відірвалось), але важливість якого незаперечна.

Тож від "Історій" варто чекати молитовного заспокоєння, світла та рятівного добра. Цю властивість, більш того - ціль, можна помітити і в попередніх книгах письменниці: "Роман про батьківщину" та "Реквієм за Листопадом". Та дещо в новій книзі відмінне, і відмінне перш за все композиційно. Це цілісність та логічність.

Можливо, я буду суб’єктивною, якщо наголошу на тому, що зараз існує певна криза цілісності та внутрішньої гармонії. Люди, а в їхньому переліку і письменники, шукають себе, історії, героїв, проте не завжди ті пошуки дають всеохопне відчуття завершеності та приємної повноти. "Історії" сприймаються загалом як склянка теплого молока із медом на ніч. Нічого зайвого, нічого над.

Ймовірно кожного читача спантеличить питання: чому саме троянди (хоча це ще можна пояснити банально - любов’ю жінок до цих квітів), чому дощ (більш-менш аргументується романтичним аспектом образу) та чому саме сіль (отут зовсім елемент не пасує до асоціативного ряду).

І в цьому аспекті оригінальними є не предмети, які виокремила письменниця, а їх поєднання. Як смакують, виглядають та пахнуть троянди, дощ та сіль в одному поєднанні, мусять уявити читачі самотужки, без додаткових пояснень.А Дзвінка зробила для того все необхідне: синкретично поєднала те, що зазвичай нам важко уявити на одній тарілці.

"…все те добре, що ми робимо, примножує славу світу. Хоча троянді нічого не треба робити, щоб примножувати славу світу, тільки цвісти..."

Троянди. Усі існуючі стереотипи у поняття цієї квітки завжди вкладають "красу", "ошатність" та "романтику". Троянди у Дзвінки - це шкіра спрацьованої бабуні, якій ніколи не дарували пишних квітів, це квітуче майбутнє маленької балерини, яка мріє про море квітів після виступів, це пошкоджений хребет жінки, яка більш за все у світі любить бігати за вітром, врешті-решт це дар Богородиці, який належить святому, про святість якого ніхто не здогадувався. І наостанок троянди - це все те добре, що ми робимо, примножуючи славу світу.

"Пісня дощу була першою піснею, яку я вивчила і яку наспівую дотепер, коли йду під дощем, коли чекаю дощу, коли кличу дощ, вдивляючись в обрій, туди, де закінчується земля і починається небо."

"Веселка мокра від дощу, так само, як і я, цим ми з нею схожі"

Дощ може бути чимось, що змінює реальність, він може бути добрим, і буде лити де попросять, дощ - це всеохопне очищення від гріхів і суму, це іриси, які пахнуть дощем, як руки Христа, це щастя ділитися із кимось тим, що маєш, а також це трохи кумедний і цілком унікальний мурашиний дощ.

Друга частина книги має багато присвят. Вочевидь усі ті історії писалися із згадками про близьких авторці людей. Отож, дощ тут має присмак рідного та домашнього.

"…І своїй свинці теж не забувай давати трошки цукру та солі, щоб і вона була добра й мудра..."

Сіллю окреслила Дзвінка Матіяш найважливіше, що ми маємо, і з чого ми є. Тому ці історії про любов, життя та щастя. Вони окутані й пройняті важливістю, яку неможливо затьмарити. Більш того, сіль є самою мудрістю, про яку варто пам’ятати і додавати до страв.

Врешті-решт, у цій книзі багато добра. Її хочеться дарувати. Перечитувати. І читати дітям, та насамкінець дорослим. Вони теж потребують теплоти, часом більш, ніж маленькі читачі. А ще більш дорослі потребують внутрішньої гармонії та логіки життя, які так важко віднайти у повсякденній метушні. А в книзі вони є.

Суб’єктивно не можу виокремити жодного недоліку: книга приємна на дотик, на "смак" та на запах. Отож, нічого зайвого, нічого над. Бажаю смачного читання із 45 страв - по 15 на сніданок, обід та вечерю.

Ксеня Кисіль

(Джерело: BBC Україна)

Реклама
Rambler's Top100