Нещодавно у видавництві “Склянка часу” вийшов з друку новий літературно-художній альманах серії“Скіфія” (упорядник Олександр Апальков) Кожному з восьми десятків авторів приділено в середньому п`ять сторінок прози або поезії. Проза написана доволі жваво, читається з цікавістю, оскільки висвітлює буденність у всій її різноманітності Залишається побажати авторам розвивати природність викладу своїх думок та свєрідність стилю. Мені чомусь тут згадався Іван Бунін з його “Антоновськими яблуками”, ритміка яких мені запам`яталася на все життя. Межі самовдосконалення як відомо немає. Гарна поезія додає наснаги,сили,любові до життя. Тому хочется більше порадувати читача хоча б коротенькими уровочками з творчості авторів альманаха, тими що від цих рядків віє свіжістю, справжністю, відсутністю кон`юктури. Можливо, комусь більше сподобаються інші вірші, випадковість у виборі наведених далі прикладів я не буду заперечувати, та все ж...Прочитайте. І я думаю, що вам захочеться прочитати вірші, з яких взяті уривки, повністю.А також познайомитись і з іншими творами. Розпочати хочеться з останніх сторінок, або як раніше казали, зі спорту (для інших – з гумору, кросвордів, сентиментальних оповіданнячок тощо). Тобто, з легкого читання. У нашому випадку це буде так звана жіноча поезія-, Багато авторів, а більшістю авторок, саме у такому жанрі і пишуть, часто відчуваючи вплив Цветаєвої чи інших у більшості російських поетес. Тут можно назвати Валентину Коміну, Тетяну Голубовську, Наталю Мазур, Марину Рябініну, Оксану Самсонову, Юлію Торконяк, Христину Денисенко, Наталію Данилюк. Тетяна Голубовська на стор. 371 пише: Я тебя предала... Без борьбы, без ножей, Я тебя отдала Той, которой нужней... Я себе отказала В счастье видеть тебя, Я себя наказала, Отвернувшись, любя.... Леонід Дмитришин,людина з важкою долею, поринає у чарівну ліричність(стор.292): Біла хмарка аличі Проплива туманом, Ніжним маревом парчі, Маревом омани. ... Про відповідальність поета,та і взагалі людини, пише у своїх сильних віршах Дмитро Щербина(стор.269) Поет не той, хто вірші пише. Ні! Коли б то так – усі були б поети. Поет правдивий – наче та комета: Зростає Від загибельного лету Й горить У самозгубному вогні. Зовсім у іншому стилі творить Володимир Шеврон. Легкість, образність є примітною прикметою його вір-шів(стор. 119): ...Хмари миють небо.Воно чисте..... ...десь там, у небі – фурії печаль. Гола, як неба безкрай. В життєві роздуми полинає поезія Володимира Комісарука (стор.72): ...Сльози зі щастя, сльози від болю, там,де народження, там, де і смерть, сльози з неволі, сльози від волі... Сльози-роса... і життя круговерть. Доходить до свідомості і заклик Віктора Шиманського (стор.71): ...Остановись, пока не поздно! Ведь до предела мы дошли. Иль быть Земле на небе звёздном, Или не станет вдруг Земли. Ліричність і громадянську відповідальність несуть вірші Віктора Гончарука (стор. 121): ...Я пив вино з березами.Я пив. Я добрий був. Та став за мить добрішим. Почувся постріл. Хтось ворону вбив. Ворону вбили – й вмерли мої вірші. Я пив вино з березами. Я пив. Берези геть сп`яніли. Я – тверезий. Сів на пеньок. І свічку запалив Ще зовсім ненароджених поезій. Звертають на себе увагу також три поетеси, в творчості яких дуже помітний вплив російської літератури чи виховання на російській літературі. Це Людмила Затовська, Валентина Таран та Світлана Паливода. Серед інших хотілося б ще виділити таких авторів: Любов Грецька, Ольга Смольницька, Михайло Хланта, Давид Найфонов, Марина Рябініна, Анатолій Вовнянко, Надія Гаврилюк, Людмила Ульяницька. Так що я щиро бажаю всім авторам альманаху народження чистих як сльоза, сильних як народ, розумних і чарівних віршів, а читачам задоволення і наснаги від їх читання. Втім, коли в свій час я став відвідувати свій перший літературний гурток при газеті “Подольский рабочий`, то його керівник, 34-річний нещодавній випускник Літературного інституту, вихідець з Донбасу, любив повторювати відомі слова про те, що якщо ви не станете поетами, то хоч менше будете пити горілку, займаючись поезією. (А сам він не дуже горів бажанням вести заняття гуртка, та це була умова отримання ним трикімнатної квартири в Подольську.) На це один зі старших наших членів цитував свій віршик, який закінчувався словами: “Я б не пив, якби її можна було жувати“ Вірні святості поезії повинні тримати себе в творчому стані, якому присутні всі ціінності життя, гуманність, щирість, самобутність, краса мови, що вбирає художність, метафоричність, емоційність.

Щодо альманаха ”Скіфія 2013 ВЕСНА”.