ПОБУТУВАННЯ ФАНТАСТИЧНОГО У СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ ПРОЗІ.

08.01.2014

На сьогодні у літературному процесі спостерігаємо тенденцію до активного проникнення фантастичних елементів у структуру детективної, жіночої, пригодницької, підліткової тощо прози. Фантастичний елемент залучено у сучасні романи- та повісті-притчі (наприклад, твори Галини Пагутяк, Валерія Шевчука та ін.), історичну романістику (доробок Р.Федоріва, В.Єшкілєва, В.Шкляра), інтелектуальну та філософську прозу (Є.Пашковський, Ю.Андрухович). Феномен активізації фантастичного наявний не лише у літературі, так само і в кінематографі, театральному мистецтві, живописі. Очевидно, йдеться про системну модифікацію сприйняття ролі вимислу в культурі, яку, здається, можна порівняти за потужністю з епохою романтизму, коли фантастичне ставало питомим середовищем для розвитку культури.
Як стверджує Надія Мельник у праці «Жанрово-стильові модифікації української новели 80-90-х років ХХ століття», можливі два варіанти співіснування фантастичного і реального – зіставлення цих площин, або ж їхнє злиття. Фантастика (фентезі) ХІХ століття передбачала існування фантастичного і реального окремо, вони взаємодіяли, але не зливалися в єдине, наприклад, твори О. Стороженка чи М. Гоголя. Такий тип функціонування фантастичного стає дедалі продуктивнішим у сучасній українській літературі. Візьмімо для прикладу твір Наталі Тисовської «Три таємниці Великого озера», який становить органічне поєднання детективної та автобіографічної прози. Час від часу героїня Наталка входить, якщо послуговуватись терміном С.Грофа, у холотропний стан – їй увижається рудий койот-розумака, який допомагає розкрити таємниці доль решти персонажів. Гра уяви чи справжній тотемний звір індіанського племені, що є настільки ж реальним, як і сиво-блакитний кіт Яро, читачеві доводиться вирішувати самотужки: «Койот хитро примружив очі. Кутики його чорненького рота були закручені догори, наче він собі посміхався. Перш ніж заговорити, койот клацнув зубами себе за ногу – ловив знахабнілу блоху» [6, с. 148]. У будь-якому разі койот є невід’ємною частиною твору і без його допомоги навряд чи вдалося б знайти вбивцю. Відтак видається, що усталене в літературознавстві розмежування творів на такі, де фантастичне є формальним, і такі, в яких фантастичне виступає змістовим чинником (фантастика-прийом і фантастика-концепт, за визначенням О.Стужук), лише ускладнює розуміння ролі фантастичного елемента у структурі тексту.
<...>