Про журналістику в трилері Литовченків - рецензія.

 
Про журналістику в трилері Литовченків - рецензія
Книжки за жанрами

Всі книжки (1600)

Колонка

Проект з "Родимками" Іри Цілик - дещо інакший. Це була настільки вдала Ірина книжка (а ми знаємо, що говоримо, - не інтуітивно, а за статистикою), що нам було дуже шкода, що вона розійшлася в такій малій кількості друкованих примірників, більшість читачів надали перевагу скачуванню умовно безкоштовної електронної версії, не переймаючись запропонованою післяплатою. Авторам не звикати. Але кількість і тривалість цих скачувань навіть після того, як книжку припинили рекламувати в мережі, примушували нас шукати іншого продовження цій історії.

Новий проект реалізовуватиме освітні програми у сфері літератури, книжкової справи, літературного менеджменту та дотичних сферах суспільного життя, які пов’язані з роботою над текстом.

Отож, в нашому випадку кожен двадцятий захотів скачані електрони матеріалізувати в паперовій версії. Оце і є „рекламна користь” від вільного розповсюдження інформації (піратів), щоправда, непряму рекламу не так вже й легко, а пряму шкоду теж неможливо порахувати, бо значна частина тих, хто скачував, просто не отримала б доступу до паперової книжки, навіть якщо дуже хотіла б: книжка була на полицях переважно київських книгарень та мережі книгарень «Є».

Книголюбам пропонуємо купить мебель
для ваших книг.
Шафи зручні для всіх
видів книг, окрім електронних.
www.vsi-mebli.ua

zahid-shid.net

Телефонный спрвочник Кто Звонит

Життя бентежне, але не зле, як казала одна наша знайома. Тому нам доводиться давати рекламу, щоб підтримувати сайт проекту. Але ж Вам не складно буде подивитись її? Натискати на ці посилання зовсім необов’язково , але якщо Вам щось впало до вподоби - дозволяємо . З повагою, колектив "Автури".
Рецензія

08.12.2014

Рецензія на книжку:
Т.Литовченко, Литовченко Олена. Забути неможливо зберегти

Тимур і Олена Литовченки. Забути неможливо зберегти. - Харків: Фоліо, 2014.

Як говорить анотація, "Забути неможливо зберегти" - це дебют творчої пари Литовченків у жанрі трилера. Трилер про журналіста та його небезпечне життя. Добре свого часу це зумів зробити Стіг Ларссон, і, здається мені, ніхто потім ще не брався після нього за таку справу. Тому з інтересом відкрила книжку.

Напевне, панові Ларссону допомагав талант, а також те, що він сам був до останнього дня журналістом, не писав віршів, не подавався на конкурси, не відволікався більше ні на що, крім журналістики, і світ, який він описує, був йому добре знайомим.

Тандем Литовченків, щиро й із жалем кажучи, змучив читанням з першої сторінки, бо одразу стало ясно, що книжка пише про щось несправжнє. Може, мені заважає те, що я журналіст - он лікарі, наприклад, страшенно плюються, коли дивляться який-небудь навіть дуже розкручений серіал про лікарів. Бо вважають, що це пародія. Щось подібне здалося й мені.

Незрозумілий час, в якому все це відбувається, - бо дуже не схоже на сьогодні, де все вже не так, якісь старі фільми й інформація про них і акторів, котрою ні сіло ні впало засіває твій мозок наш хвацький герой, якесь несправжнє розслідування, якісь бандити з просто неможливими, чомусь мушкетерськими, "поганялами", якась мова не дуже професійної районної газети…

Єдине, що, можливо, правда, - те, що закони журналістики написані кров'ю тих, хто їх порушував. Втім, це ще треба яскраво довести. А також - це ще не вся правда.

І все ж я вдячна авторам за спробу. Тему вони побачили та чесно хотіли сказати саме те, що я як читач все ж винесла - за журналістську професію інколи платять завищену ціну, приблизно в одне життя.

Причини ж бувають дуже різні. Про це можна писати й писати.

Ольга Герасим'юк

(Джерело: BBC Україна)

Реклама
Rambler's Top100