|
23.02.2015
Рецензія на книжку:
О.Апальков, Петренко Микола, Лазо Сергій. "Склянка Часу*Zeitglas", №72 : літературно-мистецький журнал
(Переклад:
Апальков Олександр, Хомутина Хельга)
Залюбки висловлюю підтримку журналу «Склянка Часу», якому дійсно вдається подолати кордони, насамперед безсловесності, штучне віддалення слова від слова, мови від мови. Попри важкий для країни час хотілося б зберегти хоч частиночку культури, писемності для майбутніх поколінь. Усі ми переживаємо важкий не тільки для нашої країни час. Усі ми творці історії, творці своєї країни. Звісно набридло слухати пусті обіцянки кращого майбутнього, хотілося б дійсно вшанувати не тільки пам'ять жертв голодомору, жертв загиблих від атаки в окупованій частині Україні, але й памянути ветеранів 1-шої та 2-гої вітчизняної війни. Дуже прикро, що лише одиниці могли прожити сльози під час розповідей учасників бойових дій першої і другої світових війн. Впевнена, що багато цікавих історій лишилось поза увагою. На мою думку – нас просто оберігали від таких жахливих подій, які пережили наші ветерани.
Особисто я, являюсь читачем журналу «Склянка Часу» лише 1 (один рік), але впевнена, що вихід в світ кожної «Маленької Скляночки» це вже маленьке день народження авторів, перекладачів, художників, зокрема усіх працівників (службовців) видавництва «Склянка Часу» на сторінках, якого побачили очі 2564 автори прози та поезії, 152 перекладача, 144 художника, сподіваюсь, що число нових творчих особистостей буде тільки зростати. Мала змогу ознайомитись з невеликим колом сучасних українських письменників і закордонних, які завдяки своїй майстерності творять нове життя.
Письменник – людина, що пише художні твори, особа для якої літературна діяльність є професією. Коли письменник займається політикою, він повинен діяти, як звичайний громадянин, звичайна людина, але не як письменник.
Якось у мене запитали : «Ти що? Та хто такі письменники? Та що вони можуть?!» Спочатку дійсно засмутилася, розуміючи, що коли він без розуміння, він не може нічого, але з часом помічаєш, що і справді існує золота ниточка, котра змушує життя йти своєю дорогою і цю ниточку можна назвати лише одним словом – віра!
На превеликий жаль українські політики забули про звичайнісінький народ, котрий ледве виживає. У наш час кожен має для себе певний досвід, певний приклад, хоч ми і живемо у більш розвинених умовах відносно того як жили наші предки, та все одно ми можемо на папері зобразити життя сьогодення і боротьбу за завтрашній день. Звісно письменники, поети це надзвичайні люди, котрим не годиться мати відношення до політики, але на превеликий жаль саме звичайнісінький народ являється основою творення влади і високо посадовцям не слід про це забувати, не слід забувати про народ України, який і є основою творення влади.
Анастасія Краля
Анастасія Краля
(Джерело:
journal)
|
