«ПЛАТОНІВСЬКИЙ БЕНКЕТ» ВІД ЗАБУЖКО І ХРУСЛІНСЬКО.

06.06.2015

«Кавер 23 років нашої умовної незалежності». Так Оксана Забужко називає книгу «Український палімпсест» Ізабелли Хруслінської. Акупунктура всієї України через письменницю – на презентації 12 вересня.

23 роки спільної історії і 53 роки історії індивідуальної у книжковому форматі з’явились після тижня «чистого діалогу», який Забужко називає «платонівським бенкетом». Із польською журналісткою Ізою Хруслінською вони усамітнилися у замку Клічкув серед соснового бору. «Режим сократівської бесіди» - цілодобово під запис.

Для Оксана Забужко книга – зразок українсько-польського діалогу: «Культура діалогу – це те, що нами втрачене найбільш драматично. Іза має дар внутрішнього проникнення в інші культури. На рівні співчуття, співпереживання, співдумання». Цей дар для Забужко – майстер-клас українським журналістам. До зустрічі у Клічкуві Ізабелла Хруслінська прочитала геть усе, опубліковане by Забужко. Відтак стала «найбільшим польським забужкознавцем».

Розмови між Забужко і Хріслінською – ніби дзеркала, поставлені навпроти себе: «Цікаво спостерігати, як читач і автор міняються місцями. Відбувається повноцінний обмін сутностями».

Створений із щирого захоплення Україною «Український палімпсест» для Ізабелли Хруслінської – найкраще завершення того, що вона розпочала 14 років тому. На початку 2000-х вона розпочала серію інтерв’ю «Багато облич України». Однак для авторки в українській пам’яті, тотожності щось відкривається, щось закривається, щось стерте, щось можна віднайти, подібно палімпсестові.

На записку, отриману від гостя презентації, Ізабелла відповідає, що не мала жодних стереотипів щодо України. Хоча говорить загалом про польські «шматки амнезії» - трагічну долю української інтелігенції і селянства. «Наразі найгарячіша фаза війни пам’ятей. Ми звикли бачити себе крізь призму чужої історії», - продовжує думку Забужко.

Тому книга, розрахована на польського читача, є цікавою для української молоді. Презентації в Польщі розпочалися саме на початку Євромайдану: «Ми переживаємо столітній цикл. Історія зараз дає нам другий шанс, який ми не програємо. Я переконана». Із циклу історії – про марність циклічних страждань в російсько-українській війні відповідає однозначно: «Я не вірю в марні страждання. За винятком тих, що за католицькими сюжетами: «У диявола теж є свої мученики». Груз-200 в Росію – це марне страждання у чистому вигляді». Насамкінець визначити, чи будуть ці страждання марними, пропонує кожному самостійно.

«Коли здиблена тектоніка трансформується, через 20 років буде цікаво читати книги про цей час. Жити – важко», - зізнається Оксана Забужко. На думку Ізабелли Хруслінської, «реальність показала більше, ніж могла засигналю вати та книга».

На завершення Забужко говорить: «Століття нашої самотності закінчується. Яким буде наступне, залежить від нас».