Слово від упорядника.

16.12.2017

Чесно кажучи, як упоряднику, редактору а також і як учаснику антології цей проект був одним з категорій важких. Пошуки художника-оформлювача, купа обіцянок і коли пояснював, що цей проект на волонтерських засадах – художники раптово щезали. І дякую Маші Козиренко за те, що вона відгукнулася і чесно допомогла з оформленням. Непогано знаючи читацьку аудиторію а також трохи знаючи видавничу справу, мені хотілося створити небувалий проект. Тексти різні, як і автори що писали їх. Від звично-звиклих до свіжих повоєнних тем. І я щиро завдячую за творчу та моральну підтримку моїм друзям, організаторам фестивалю «Кальміюс» Саші Папіній, Максу Потапчуку, Тані Пилипець, та всім тим, хто покладав на мене надії. Я впорався із задачею – антологія довершена.
Трохи яскравіше і про конкурс. В минулому році в м. Краматорську відбувся фестиваль та літературний конкурс «Кальміюс». Всі думки-бали авторам вишукували в свої ряди члени жюрі, адже переможці це саме їхній знак якості. Номінацій було 4 в дорослій категорії та 3 в дитячий. Автори об’єднують собою 5 областей східної України. Також не виключені і автори з тимчасово-окупованої зони Донеччини.
Покладаю надії, що все в мене вийшло, але слово за читачем. Казати що хтось краще, а хтось гірше – я не маю право. Все ж таки читання текстів у межах одного читача, щоб щось судити замало. В цілому текстове наповнення складає сильну літературу, іноді яка розслабляє, іноді тебе робить трохи сентиментальним, а найчастіше укріплює твій дух. Скажу те, що відверто слабких текстів читач не знайде в антології. І чимось мені автори нагадують своєрідні батарейки-іскорки – ніби поодинці це ще замало, а в купочці це вже яскраве світло. А ще антологія ділиться на 2 зовсім різні частини – для дитячої аудиторії та для дорослої. Отож розраховано на широке коло читача, критиків та просто тих, хто любить відпочивати з книгою…