|
17.04.2011
Рецензія на книжку:
Я.Дубинянська. Листи до полковника : роман
(Переклад:
Мишанич Ярослав)
Саме так, ніби у мюзиклі, називають цю самотню жінку звичайної сірої зовнішності, яка понад усе прагне бути непомітною. А насправді вона донька колись всемогутнього диктатора, яка виросла у Зрізі - країні-курорті на березі моря, куди прагнуть усі, але не всі можуть собі дозволити поїхати. І саме вона знає таємницю, за якою полюють дуже впливові структури та люди. Ясна річ, не обходиться без кохання, як і без трагедії, а в центрі останньої опиняються випускники Еви, точніше, випускниці, відібрані для зйомок у популярному телешоу.
"Юна, вродлива, наївна дівчинка Марина. Юний, вродливий, наївний хлопець Сандро. Вони мали надто багато спільного, і нема нічого випадкового в тому, що тепер вони разом. Блюзнірський парадокс, від якого нема куди подітися. Їх поховають у різних країнах і навіть, мабуть, у різних світах, різні люди будуть плакати за ними... І лише їй одній ці двоє завжди снитимуться разом. Дехто потурбувався, щоб це було саме так".
не підписано
(Джерело:
Львівська пошта)
|
