MediaPost on-line. Роман про стосунки, а в кінці – весілля.

 
MediaPost on-line. Роман про стосунки, а в кінці – весілля
Книжки за жанрами

Всі книжки (1588)

Колонка

Проект з "Родимками" Іри Цілик - дещо інакший. Це була настільки вдала Ірина книжка (а ми знаємо, що говоримо, - не інтуітивно, а за статистикою), що нам було дуже шкода, що вона розійшлася в такій малій кількості друкованих примірників, більшість читачів надали перевагу скачуванню умовно безкоштовної електронної версії, не переймаючись запропонованою післяплатою. Авторам не звикати. Але кількість і тривалість цих скачувань навіть після того, як книжку припинили рекламувати в мережі, примушували нас шукати іншого продовження цій історії.

Новий проект реалізовуватиме освітні програми у сфері літератури, книжкової справи, літературного менеджменту та дотичних сферах суспільного життя, які пов’язані з роботою над текстом.

Отож, в нашому випадку кожен двадцятий захотів скачані електрони матеріалізувати в паперовій версії. Оце і є „рекламна користь” від вільного розповсюдження інформації (піратів), щоправда, непряму рекламу не так вже й легко, а пряму шкоду теж неможливо порахувати, бо значна частина тих, хто скачував, просто не отримала б доступу до паперової книжки, навіть якщо дуже хотіла б: книжка була на полицях переважно київських книгарень та мережі книгарень «Є».

Книголюбам пропонуємо купить мебель
для ваших книг.
Шафи зручні для всіх
видів книг, окрім електронних.
www.vsi-mebli.ua

zahid-shid.net

Телефонный спрвочник Кто Звонит

Життя бентежне, але не зле, як казала одна наша знайома. Тому нам доводиться давати рекламу, щоб підтримувати сайт проекту. Але ж Вам не складно буде подивитись її? Натискати на ці посилання зовсім необов’язково , але якщо Вам щось впало до вподоби - дозволяємо . З повагою, колектив "Автури".
Рецензія

21.01.2010

Рецензія на книжку:
Л.Денисенко. 24:33:42 : Роман

«24: 33: 42» – такою є загадкова назва роману Лариси Денисенко, і розшифровується вона дуже просто. Це вік головних персонажів твору. 42 роки має Євген, комп’ютерник, котрий довгий час мешкав у Штатах, а познайомившись у Паризькому аеропорту з перекладачкою Олександрою (відповідно 33 роки), повернувся в Україну, щоб замешкати разом зі своїм 24-річним сином Максом…

Саме в межах цього трикутника розгортається дія роману. Як і слід було здогадатись, батькова пасія – Шу (від Шурка) відразу не сподобалась Максові, котрий перейменував її в Кляту Шу, а вона його у відповідь – в Аналітика Хрєнового (ну тому що він допитливий і схильний до роздумів хлопчик :)). Однак поступово стосунки між не такими вже й далекими за віком Максом і Шу налагоджувались, аж до того, що батько почав ревнувати сина до своєї обраниці. Однак, усупереч сподіванням читача, роман закінчується не черговим розбитим серцем, а… весіллям.

Не так уже й багато в сучасній українській літературі творів, котрі б закінчувалися весіллям. Напевно, подібний фінал видається сучасним письменникам надто банальним. А даремно. Відомо ж, що твори, які завершуються весіллям, просто приречені на успіх :). Особливо якщо одружується не зовсім той, від кого чекали, і зовсім не з тією, з ким він був на початку роману…

Про роман Лариси Денисенко «24: 33: 42» часто говорять, що це «роман про стосунки». Цю думку підтверджує й сама авторка. Стосунки між батьками і дітьми, котрі є продуктами ще радянської системи, яка закладала свої стереотипи: у радянської людини мало все бути чудово. Якщо ж щось було не чудово, значить, проблема ховалась у самій людині і «ламати» слід було людину, зіпсований «гвинтик».

А тому в позірно легкому чтиві, яким видається «24: 33: 42», ми зустрічаємо пронизливі розповіді кожного з персонажів. Такою є історія Шу про аборт у юному віці, котрий вона мусила зробити, бо не сподівалась на розуміння батьків («Мама – фахівець з істерик. Це, мабуть, факультативний предмет, якому вчать у всіх педагогічних вузах» (с. 7)), а партнера просто боялась…

Неймовірними у своїй реалістичній абсурдності є розповіді про матір Макса й колишню дружину Євгена: «Моя мама – складна людина, вона сама зробила з себе інтелігентку» (с.60), з Гальки Вовкунихи ставши Віолетою Іоганівною Вайгель-Вітовською, психоаналітиком, до якої власний син мусить звертатись із фразою «ма, ти мені потрібна як мати, а не як к. п. н.» (с.65).

Спотворена програма стосунків у власних родинах зазвичай переносилась у подальше життя – про це свідчить історія двох одружень Шу чи складних взаємин Макса із його дівчиною Аделіною, наркоманкою, котра лишила хлопця, укравши в нього на прощання три тисячі євро.

Кожен із персонажів роману Лариси Денисенко поступово розуміє, що на шляху до порозуміння з іншим стоїть певний бар’єр, і не відразу його вдається подолати, однак для читача роман цікавий саме тим, що змальовані авторкою люди спробували пробитись до іншого і ці спроби мали успіх.

Виклад позначений гумором дуже доброго смаку, характери персонажів майстерно прописані (як то кажуть, «як живі» :)), а розповіді від першої особи створюють атмосферу інтимної довірливості. Як це не банально, але якби мене попрохали рекомендувати справді цікавий і легкий для читання твір сучасної української літератури, я би порадила цей роман із загадковою назвою…

Тетяна Трофименко

(Джерело: Медіапорт)

Реклама
Rambler's Top100