Анджей Стасюк, «Фадо»..

 
Анджей Стасюк, «Фадо».
Книжки за жанрами

Всі книжки (1667)

Колонка

Проект з "Родимками" Іри Цілик - дещо інакший. Це була настільки вдала Ірина книжка (а ми знаємо, що говоримо, - не інтуітивно, а за статистикою), що нам було дуже шкода, що вона розійшлася в такій малій кількості друкованих примірників, більшість читачів надали перевагу скачуванню умовно безкоштовної електронної версії, не переймаючись запропонованою післяплатою. Авторам не звикати. Але кількість і тривалість цих скачувань навіть після того, як книжку припинили рекламувати в мережі, примушували нас шукати іншого продовження цій історії.

Новий проект реалізовуватиме освітні програми у сфері літератури, книжкової справи, літературного менеджменту та дотичних сферах суспільного життя, які пов’язані з роботою над текстом.

Отож, в нашому випадку кожен двадцятий захотів скачані електрони матеріалізувати в паперовій версії. Оце і є „рекламна користь” від вільного розповсюдження інформації (піратів), щоправда, непряму рекламу не так вже й легко, а пряму шкоду теж неможливо порахувати, бо значна частина тих, хто скачував, просто не отримала б доступу до паперової книжки, навіть якщо дуже хотіла б: книжка була на полицях переважно київських книгарень та мережі книгарень «Є».

Книголюбам пропонуємо купить мебель
для ваших книг.
Шафи зручні для всіх
видів книг, окрім електронних.
www.vsi-mebli.ua

zahid-shid.net

Телефонный спрвочник Кто Звонит

Життя бентежне, але не зле, як казала одна наша знайома. Тому нам
доводиться давати рекламу, щоб підтримувати сайт проекту. Але ж Вам не складно буде подивитись її? Натискати на ці посилання зовсім необов’язково , але якщо Вам щось впало до вподоби - дозволяємо . З повагою, колектив "Автури".
Рецензія

30.10.2011

Рецензія на книжку:
Анджей Стасюк. Фадо
(Переклад: Матіяш Богдана)

Дорожні оповідки Анджея Стасюка — це окремий жанр з інтернаціонального готелю сучасної мандрівної прози, в якому заночувало чимало видатних постояльців на зразок Джека Керуака, Джона Стейнбека і Мілана Кундери. На відміну від своїх славетних попередників, автор «Фадо» описує власні враження від краєвидів, здавалося б, малозначущих для панорами світової геополітики. Македонія, Сербія, Хорватія… «Коли світ на мить відведе від них погляд, вони просто перестануть існувати, бо сьогодні існує лише те, що помічають інші», — зауважує Стасюк. Саме в цьому, здається, суть його жанрово-стилістичного підходу до прискіпливої обсервації та ностальгійного картографування місцевих, Богом забутих ландшафтів. Те саме стосується мешканців екзотичних країв, чиє існування — бодай у цій «подорожній» збірці — виправдане тим, що її автор сповідує «кінематографічний» стиль оповіді, наче на плівку пам’яті знімаючи пострадянське населення. «Вони виглядали, як юрма статистів, що вийшли з якогось французького або італійського кіна зламу п’ятдесятих-шістдесятих років», — підтверджує Стасюк власну жанрову методу. І нехай вночі «і русини в Реґетовці, і словаки в Ліпанах, і цигани в Зборові, й угорці в Сіліці — всі мають однаковий вигляд», але на освітлених увагою оповідача сторінках «Фадо» всі вони «скидаються на втомлених потенційних жертв і жвавих, метких бандитів». Мабуть, саме тому для правильного сприйняття цієї прози, а також заради підтримання умов жанрової гри, варто бодай на хвильку уявити себе героєм якогось культового роуд-муві на кшталт «Безжурного їздця» Денніса Хоппера, «Траси 60» Боба Гейла, або «Аліси в містах» Віма Вендерса, сцени з якої нагадують численні епізоди з оповідань Стасюка.

Чимало важить також принцип локалізації автором «Фадо» будь-якої масштабної речі, що трапляється йому на шляху в нескінченну ностальгію. Так, мандруючи Угорщиною, Словаччиною, Албанією чи Хорватією, себто фактично перетинаючи румунсько-болгарський і болгарсько-югославський кордони, він повсякчас зізнається в тому, що має складні стосунки з простором, деколи і з пострадянською історією. Тож щоразу потрапляючи в лабети новітньої цивілізації з її циганкуватим капіталізмом, Стасюк фокусує увагу на більш знайомих, приємних і заспокійливих моментах подорожі. І не дивно, що затримані на митниці українські перекупки в автобусі з базарним крамом займаються в нього буденними справами: п’ють, їдять, мало не бавлять дітей і перуть білизну. Можливо, проза польського туриста-оповідача тому затишна і п’янка, бо кожного разу він бере в дорогу самого себе? Не забуваючи прихопити всі свої страхи і радощі, а також переваги і вади донедавна окупаційного радянського режиму.

Ігор Бондар-Терещенко

(Джерело: Дзеркало тижня, 20 лютого, 2010)

Реклама
Rambler's Top100