Футуристична притча від Забужко.

 
Футуристична притча від Забужко
Книжки за жанрами

Всі книжки (1667)

Колонка

Проект з "Родимками" Іри Цілик - дещо інакший. Це була настільки вдала Ірина книжка (а ми знаємо, що говоримо, - не інтуітивно, а за статистикою), що нам було дуже шкода, що вона розійшлася в такій малій кількості друкованих примірників, більшість читачів надали перевагу скачуванню умовно безкоштовної електронної версії, не переймаючись запропонованою післяплатою. Авторам не звикати. Але кількість і тривалість цих скачувань навіть після того, як книжку припинили рекламувати в мережі, примушували нас шукати іншого продовження цій історії.

Новий проект реалізовуватиме освітні програми у сфері літератури, книжкової справи, літературного менеджменту та дотичних сферах суспільного життя, які пов’язані з роботою над текстом.

Отож, в нашому випадку кожен двадцятий захотів скачані електрони матеріалізувати в паперовій версії. Оце і є „рекламна користь” від вільного розповсюдження інформації (піратів), щоправда, непряму рекламу не так вже й легко, а пряму шкоду теж неможливо порахувати, бо значна частина тих, хто скачував, просто не отримала б доступу до паперової книжки, навіть якщо дуже хотіла б: книжка була на полицях переважно київських книгарень та мережі книгарень «Є».

Книголюбам пропонуємо купить мебель
для ваших книг.
Шафи зручні для всіх
видів книг, окрім електронних.
www.vsi-mebli.ua

zahid-shid.net

Телефонный спрвочник Кто Звонит

Життя бентежне, але не зле, як казала одна наша знайома. Тому нам доводиться давати рекламу, щоб підтримувати сайт проекту. Але ж Вам не складно буде подивитись її? Натискати на ці посилання зовсім необов’язково
, але якщо Вам щось впало до вподоби - дозволяємо . З повагою, колектив "Автури".
Рецензія

06.06.2015

Рецензія на книжку:
Забужко Оксана. Книга буття, глава четверта

Оксана Забужко. Книга Буття. Глава четверта: Повісті. – К.: Факт, 2008. – 164 с. – Серія «Поза фокусом».


Ім’я Оксани Забужко відоме навіть найбільш віддаленим від літератури людям. Поява будь-якої її книги відразу викликає зацікавлення, проте у «недалеких» осіб творчість авторки окреслюється лише в контексті всім відомих «Польових досліджень з українського сексу». Утім, людям, які більш обізнані з її творчістю, остання книжка відкриє нові грані таланту – як письменницького, так і пророчого. Насправді «Книга буття. Глава четверта» — це дебют Оксани Забужко як прозаїка. Цю притчу вперше було надруковано у 12-му номері харківського журналу «Прапор» ще 1989-го року. Цей маловідомий твір видавництво «Факт» опублікувало в тандемі з «Інопланетянкою», більш відомою повістю авторки, про яку читач чув уже не раз.

Твір, який витримав у часі майже двадцять років самовизрівання, читається з неабияким інтересом. Тут помітні не тільки витоки забужківської манери письма, але й прогностичні оцінки сучасних реалій. Я б назвала «Книгу буття…» футуристичною притчею. Нічого насправді фантастичного в ній немає. Це реальність, і вона вже поруч із нами. Забужко називає цей твір антиутопією й відсилає читача до біблійної притчі, в якій згадуються Каїн та Авель. І хоча твір написаний ще в «докомп’ютерну» добу, він виявляється зараз більш ніж актуальним. Цивілізація поглинає минуле людини й позбавляє її майбутнього, вона стирає будь-які моральні устої, створює нові Правила й перетворює людину на здеморалізовану істоту, не здатну мислити, творити й робити щось самотужки. Усім керує система. Ослухатися її – значить одразу потрапити у м’ясорубку, бути страченим і стертим без жодної згадки. Так, Авель, який закохується в Аду і просто хоче, щоб вони були разом, стає аномальним явищем для цього світу.

У «цивілізованому» світі людина самознищується, стирається пам’ять поколінь, відмирають цінності. Людмила Таран слушно зауважила про цей твір, що «тільки Слово залишається універсальним чинником витворення людини як Божої істоти». Слово стає тим найсильнішим началом, що зможе сполучити минуле з теперішнім, зможе зберегти те, що лишилося, й допоможе врятуватися.

«Інопланетянка» – твір, який Забужко зовсім не випадково подає разом із «Книгою буття…». Це історія про те, як творити вільно, не втрачаючи при цьому відчуття потрібності, немарності справи. Головна героїня Рада відчуває певну дисгармонію, творчий занепад, відповідальність за написане. Вона виповідає свої емоції, думки й прагнення Посланцеві, який прийшов нізвідки і зник так само, як і з’явився. Вона замислюється над категоріями часу й свободи – так само, як Авель, і коли Посланець пропонує їй перейти до «третього виміру» свободи, вона відмовляється, бо не зможе про це написати. Щирість, із якою Рада оповідає йому свої переживання, нагадує розмови Богдана й Авеля. Але тут – інший контекст, інша площина, хоча образи Посланця й Богдана можна трактувати однаково: вони допомагають героям зрозуміти себе й зробити вибір. Це початок нових звершень.

Дар’я Анцибор

(Джерело: Друг читача)

Реклама
Rambler's Top100