|
20.04.2011
Рецензія на книжку:
Т.Литовченко, Наталія ДЬОМОВА, Іван КРАСНОВ, Тала ВЛАДМІРОВА, Наталія ЩЕРБА, Муляр Юрій, Олександрина ван ШАФЕ, Олег КРИМОВ, Антон ТУДАКОВ, Пауль ГОССЕН, Віталій КРИВОНІС, Сусанна ЧЕРНЕНКО, Віталій КАРАЦУПА, Левченко Олександр. УФО №3(5) 2008 : Український Фантатсичний Оглядач
(Переклад:
Н.Дев'ятко)
Одним із перших, але далеко не найсильнішим, перші сторінки «заляпав» Іван Краснов зі своїм «Один в полі воїн». Одразу ж кидається бажання автора втиснути у формат «малого» силу масштабного сюжету, але тут стався прокол—картинка загубилася, відчуття написаного втратилося, як слово на піску, по якому пройшлася хвиля. Ідея непогана, але ж так недопрацьована, із-за цього насідає враження пустого, недомовленого.
Наступною стала Тала Владмірова («Зустріч»). З перших стрічок налякало кволими, відверто-надуманими діалогами і рядовим сарказмом, але все інше майже так як треба. Йдеться за легкий для сприйняття стиль, цікаву ідею і неочікуване закінчення. Правда, є хвороба попередника—замало картинок. Фантазії немає з чого ліпити послідовний образ.
Наталія Щерба («На дні»). Найкраща з того, що підніс цей номер. Стиль напрочуд гарний цікавий, та й сюжет забігає на верхню шкалу «відмінно». Все лаконічно, стримано, але водночас із глибоким враженням від продуманості тексту і «правильного» причинного ланцюжка подій.
«Бартер» Юрія Муляра.
Багато повторів, то підряд речення із затяганим вживанням слова «життя», то слова «справжні». «Муляє» око. Багато тлумачень і так зрозумілих слів, занадто багато розжовувань—«ковтається» і без цього. Картинки немає. Немає і стиковок по тексту—герой доволі довго (більше двох тижнів) висить над планетою, але про її характеристики дізнається лише перед «обличчям» читача. І ц еВ часи, коли можливі одинокі польоти в космос і емоційні роботи, що дуже дивно. Ще ріже сприйняття постійне згадування за замінники фруктів у харчуванні; добре нормально їжі немає, але ж замінники фруктів то є, де замінники м’яса, коли вони є навіть зараз, не в далекому н-ому тисяч років майбутньому? Не те. Зовсім.
Олександрина Ван Шафе. «Пір’я фенікса». Цікава й оригінальна сучасна казка.
«Банк» Олега Кримова—оригінальний ідеєю твір, але банальний наповненням—емоцій мало, картинок теж. Ніби переказ, але мова пристойна, а діалоги живі, з легким супроводом «свого» стилю.
Антон Тудаков і «Навь». Добре. Непередбачуване.
Пауль Гессен і «Дівчинка з бластером». Та ж нісенітниця, що й в наступному номері. «Ноу коментс».
Літературний кінець номеру трагічний, але деякі роботи, правда-таки, можна прочитати із задоволенням.
Тарас САМЕЛЮК
(Джерело:
"Літературний форум" Романа Кухарука)
|
