|
19.02.2012
Рецензія на книжку:
Люба Якимчук, Станіслав Федорчук, Леонід Ушкалов, Олександр Ушкалов, Олександр Богаченко, Валентин Терлецький, Вікторія Наріжна, Дубинянська Яна, Сергій П'ятаченко, М.Леонович, А.Санченко, Володимир Панченко, Олена Степаненко, Слапенін Андрій, Дмитро Кремінь, Тарас Кремінь, Володимир Полторак, Юлія Джугастрянська, Стахівська Юлія, Павло Нечитайло, Захарченко Олена, Д.Антонюк, Ростислав Семків, Тарас Прохасько, Остап Сливинський, Лесь Белей. Соломонова Червона Зірка : путівні есеї
Соломонова Червона Зірка (Темпора, 2012)
Дивна назва книжки походить від назв крайніх точок України. Назва виправдана тим, що книжка – справжня мандрівка зі Сходу на Захід. Все починається в Луганську та закінчується в Ужгороді. Композиційно це 25 текстів про 25 регіонів України.
Поєднати два береги країни спробував упорядник Лесь Белей. Йому вдалося зібрати цікавий контингент на сторінках книжки. Справді, де б ще випала нагода під однією палітуркою зібрати Тараса Прохаська, Леоніда та Сашка Ушкалових, Антона Санченка, Яну Дубинянську та інших?
Як завжди буває в таких "солянках", тексти вийшли різної якості.
Мене найбільше потішили південні регіони України. Текст Яни Дубинянської про Крим і Антона Санченка про Херсонщину – це взірець гумору, (само)іронії та здорового глузду. В цих есеях автори ніби самі для себе відкривають рідні краї. А ще тон текстів такий, що неможливо не закохатись у цей чудовий Південь.
Не менш дотепним є текст про Дніпропетровськ. Місто постає як поєднання винятковості та відсутності особливих прикмет. "Місто не перше, але й не друге" - чудовий підсумок есею. І, як на мене, гарна фраза для опису багатьох інших українських місць.
Іншим прикладом є наскрізь метафоричний нарис Тараса Прохаська про Івано-Франківщину. Край тут постає як краєвид. Важливою тут є метафора простОру за вікном і особливого ландшафту.
Дуже цікавим є погляд на Київщину. Це єдиний текст, де чимало слів присвячено Чорнобилю. В цій історії використано метафору "білої плями", йдеться про певну порожнечу. Цікаво, що білу пляму бачимо в інших есеях збірки: інші автори про Чорнобиль явно не говорять.
Є в збірці також тексти, які більше личили б путівникам. Вони інформативні, але мають із літературою мало спільного.
Але загалом "Соломонова Червона Зірка" є дуже цікавим проектом. Це ніби моментальний знімок фактів і слів, які бентежать сучасних українських письменників. Вони говорять про політику, говорять про історію, говорять про любов і гордість – про свій краєвид і свою країну.
Книжка сподобається любителям представлених авторів, антологій, путівників і тим, хто шукає місце для бюджетної відпустки. Саме час подорожувати Україною.
Ірина Славінська
(Джерело:
Українська правда. Життя)
|
