Різ Бреннан Сара : Лексикон демона : Книга перша : Рецензії в пресі.

Автор рецензії: Лілія Мусіхіна (джерело: Буквоїд)

У нашому шаленому, ненормальному світі ми, намагаючись переробити сто тисяч справ за день, підгодовані голлівудськими цінностями і підживлені екранними почуттями, часто забуваємо про найголовніше. Про те, що справжнє життя, а не його сурогат - це не зовсім інше... Справжнє, ЖИВЕ життя (пробачте за тавтологію) - це наші близькі, рідні, друзі, співробітники, знайомі... навіть просто незнайомі люди на вулиці.
Ще не так давно, доки телевізор та Інет не захопили домінуюче місце у нашому житті, ми, люди, більше цінували того, хто поряд. Цінували усмішку, добре слово, навіть легкий, ледь помітний дотик ... [ Показати всю рецензію ] був важливішим за сотні екранних (а отже, чужих емоцій та переживань)... Трагедія нашого віку - ми розучилися любити. У нас немає часу на батьків. Ми майже не цікавимося життям наших дітей. І вже зовсім байдуже нам до того, чим живуть наші брати та сестри.
Роман Сари Різ Бреннан «Лексикон демона», попри страшнувату назву, насправді НЕ про біганину з великими зачарованими мечами, і НЕ про амулети, і НЕ про трагічну для людей співпрацю магів та демонів (хоч, повірте, і цього у творі вистачає!).... Це велика ода братерській любові. Любові відданій, любові, що перемагає все, любові, що суперечить здоровій логіці і саме тому творить чудеса. Знаєте, так уже є, що підлітки у віці 15-18років чомусь на диво егоїстичні, не завжди можуть знайти контакт зі своїми «єдинокровними та єдиноутробними», воюють за право посидіти за комп´ютером (коли мають його одного на всіх), сваряться за кишенькові гроші чи за те, кого батьки більше люблять. Якщо у вас в родині визріває така ситуація - мерщій купуйте дітям цю книжку. Тим паче, що написана вона саме так, як вони люблять - максимум дії, мінімум моралізаторства та повчань. Але повірте, вона здатна творити дива.
Інша ситуація, коли «Лексикон демона» просто незамінний - якщо у родині є люди з особливими потребами, ті, що постійно вимагають посиленого піклування, та нічого не віддають натомість, коли розумієш, що така людина ніколи не посміхнеться навіть тобі у відповідь. А спілкування з нею перетворюється у довгу телефонну розмову, коли на тому кінці вже давно поклали слухавку. Як жити? Як залишатися сильним? Як продовжувати радіти життю, коли треба бути нянею і санітаркою одночасно?
Ну, десь так. Отже, домовились: ви - по книжку, а я - телефонувати сестрі. Хочу ще раз сказати, що я її люблю.
Хоча вона у мене і не демон.

[ Згорнути рецензію ]

Автор рецензії: Маріанна Малина (джерело: Буквоїд)

Чи здогадуєтеся ви, що поряд з вами є ще один світ? Він майже невидимий для пересічної людини й тільки іноді проривається через сни, неясними темними тінями. Чаклуни бачать цей світ ясно і можуть використовувати його темних істот. Але, навіть маги дуже ризикують і не мають повної влади над демонами.
Відблиски цього небезпечного світу, змальованого у романі «Лексикон демона», з дитинства переслідують головних героїв — Ніка та Алана.
Роман починається мирно та буденно: Нік лагодить трубу, що протекла. Хлопець, як нормальний підліток, перекидається їдкими словами з братом (Аланом), бо не ... [ Показати всю рецензію ] дуже радіє з того, що треба поратися з каналізацією.
Але чому під раковиною зберігається меч?
Власне, навіщо хлопцям холодна зброя, робиться зрозумілим вже через сторінку. Подальші дії розгортаються стрімко, вони влітають у розбите вікно зі зграєю скаженого вороння і женуть читача далі з шаленою швидкістю, тільки сторінки перегортай!
Мітка демонів, гоблінський ярмарок, магічні танці — Сара Різ Бренннан майстерно вплітає в повсякденність іншу реальність, невидимий, зворотній бік звичайного світу. Магія, здається, зовсім поруч, а світ демонів — на відстані витягнутої руки.
Весь цей чаклунський антураж, постійний «екшен» та густо насіяні таємниці, роблять роман надзвичайно цікавим та захоплюючим.
Взаємовідносини героїв теж емоційно «чіпляють» і спонукають із завмиранням серця слідкувати за перипетіями твору. Брати Алан та Нік такі контрастно різні, але прив’язані один до одного, їх дивна холодна мати, дівчина Мей, що збурила їх серця, приречений на смерть Джеймі — все це не може не хвилювати й додає глибини та психологізму основному конфлікту роману. Приємно дивує, що герої виявляються значно складнішими, ніж видаються на перший погляд, бо майже у кожного з них є прихована ціль та своя моторошна таємниця.
У романі ми бачимо світ очами Ніка, не за роками фізично розвиненого, але на диво мовчазного та емоційно скутого. Нік здається звичайним підлітком, з вадами притаманними його віку. Він погано контактує з однолітками, не розуміється на почуттях, цінить силу й вважає дію значно кориснішою за безплідні думки та непотрібні емоції.
Нік, наче й не націлений на копирсання в собі, бо, як сам себе характеризує — «простий». Але життя складається так, що від деяких питань до себе не сховатися. Чи вистачить у Ніка сміливості, щоб чесно подивитися у власні очі та усвідомити свою сутність? Ця, й сама по собі нелегка справа, ускладнюється тим, що світ навкруги кишить ворогами, від яких він вимушений боронити більш слабкого старшого брата та божевільну матір. Та ще й суцільні сімейні секрети, про які він і гадки немає.
Мушу сказати, що книга закінчується не очікувано, на високій емоційній ноті. Й ця обставина викликає нестримну жагу скоріше взяти до рук продовження.
Загалом, роман читається легко — він написаний простою мовою, не позбавленою гумору та цікавих порівнянь.
«Лексикон демона» можна без засторог рекомендувати до читання підлітковій аудиторії, бо попри наявний зовнішній «демонізм», в ньому досить чітко розставлені правильні моральні акценти.
До того ж, незважаючи на легкість оповіді, у романі піднімаються досить філософські питання, над якими, свого часу, було зламано багатенько списів у палких дискусіях. Але однозначної відповіді так і не знайдено.
Чи є фатальним походження? Чи можливо за рахунок виховання побороти природну схильність до зла? Чи можливо змінити особистість силою любові та відданості?
А може, добро чи зло — це вічний вибір кожного?

[ Згорнути рецензію ]

Автор рецензії: Володимир Чернишенко (джерело: Книгоман)

Британські острови продовжують продукувати цікаві книги фентезійно-містичного штибу. Добре, що вони доходять до нас у перекладах, погано, що повільно. Між тим, книга Сари Бреннан "Лексикон демона" вийшла українською трохи більше як за рік після появи на світ. (Тут слід віддати належне перекладачці Наталії Дьомовій, яка вхопила гарну книгу за хвіст і зуміла зацікавити видавця). Втім, книга вийшла і загубилася, що саме по собі дуже дивно, адже містичний трилер, замішаний на демонічній магії, темних обрядах, магічних кланах, екзорцизмі та інших трендових речей у сучасній літературі - просто приречений ... [ Показати всю рецензію ] отримати популярність! Втім, на мою думку, саме таке позиціонування книги, включно з відповідною обкладинкою, і зіграло з видавцем злий жарт. Обкладинку переробили, про художню якість нової версії не сперечатимусь, але вона значно більше промовляє до цільової аудиторії Сари Бреннан - підлітків та молоді.

У книзі, хоча оповідь і ведеться авторкою, та все ж усі події сприймаються через призму відчуттів Ніка - старшокласника. Він, його брат, їхня матір, двоє гостей - ось і всі головні дійові особи книги, простіше нікуди. Цей нетиповий підліток вирізняється з-поміж інших фізичною силою, жорстокістю, цинізмом. До науки він здібностей не має, друзів не потребує, кохання не шукає. Бувають такі проблемні підлітки, які або це переростають, або стають злочинцями-рецедивістами. Здається, єдиною цінністю в житті цього хлопаки є його старший брат - Алан. Надзвичайно цікаво авторка розкриває їхні братерські стосунки. Однак і Алана Нік не любить. Він його захищає, дбає про нього, готовий заради нього наражатися на небезпеку, але - не любить. "Не жалій мертвих, Гаррі. Жалій живих, а понад усе тих, що живуть без любові." - каже А.П.В.Б. Дамблдор у книзі Дж, Ролінґ "Гаррі Поттер та смертельні реліквії".
У своїй рецензії на цю книгу Лілія Мусіхіна характеризує книгу навпаки, як "оду любові. Любові відданій, любові, що перемагає все, любові, що суперечить здоровій логіці і саме тому творить чудеса." Смію з нею не погодитися. Нік не відчуває любові, а саме він є носієм наративу книги. По ходу оповіді авторка пояснює, чому. Родина, яку уособлює для Ніка брат, є головним рушієм його вчинків та думок. Родинні цінності, висловлені простим лозунгом на всі часи "наших б'ють", виявляться замінником почуттів, і - працюють. Коли Том Хейген запитує у дона Корлеоне, навіщо він дбає про опущеного родича, той просто пояснює - це родина. Цього досить. І для дона, і для Ніка у книзі Сари Бреннан.
Оповідь книги, попри карколомний сюжет та щедрі розсипи таємниць, про які пише у іншій рецензії Маранна Маліна, звучить спокійно і неквапливо. Для книги характерна велика увага до деталей, описів антуражу, механізму дії заклять, тощо. Іноді ця її риса повністю або частково заступає собою "екшн", що є головним недоліком книги. Напади магів - до речі, окрема тема, герої сидять удома, а до них по черзі приходять маги-смертники, гм... - виглядають епізодично і недолуго поруч зі смакуванням накреслення пентаграми на зеленому дерні. Вигадка підмінює події, саме своєю моделлю світу Сара Бреннан і воліє перш за все поділитися.
До речі - світ книги цілком сучасна і реальна Англія, Лондон та передмістя. Меч під раковиною, яка до того ще й протікає, пістолет у Алана за поясом, божевільна тітка, обвішана амулетами, на другому поверсі затишного англійського будиночка - всі ці елементи додають оповіді родзинки, зовсім не зайвої. "Я можу зробити, щоб той старий пеньок ще раз поколупався у носі... і ще раз.... і ще раз" - тішиться Рон Візлі у книзі "Гаррі Поттер та Келих Вогню", крутячи у руках всенокль. Часто тривалі описи того, як Нік іде на кухню, вправляється з мечем, сидить на східцях, трохи дратують. Але все це потрібно для того, щоб якнайповніше розкрити істинну Нікову натуру, чого добивалося авторка. І Фінал книги читача за це винагороджує сповна.
Книга неодмінно сподобається протестному безвусому контингенту, вона для нього писана. Нік стане їхнім героєм, це факт. Цікаво буде почитати дівчатам, які ворожать на Таро і носять амулети від пристріту. А також усім, хто прагне вміру цікавого і не надто нудного чтива на кілька вечорів.

[ Згорнути рецензію ]