|
"Бандит" Зелений" : Документальний нарис
Михайло Карасьов
— "Український письменник,
1992.
— 40 с.
— м.Обухів. — Наклад 5000 шт.
ISBN: 5-333-01164-4
Жанр:
— Історична документалістика
Анотація:
Одне з найперших в Україні досліджень громадянської боротьби 1918-1919 років на півдні Київщини, де за інтереси місцевих селян піднялася повстанська армія трипільця Данила Терпила, відомого в історії як отаман Зелений. Книжка базується на архівних матеріалах та спогадах очевидців.
|
Лінк із зображенням книжки:
|
Зелений не тільки повернувся назад, а й набрав ще більшої сили. Скрипник згадує:
«...А восстание Зеленого... почти совершенно отрезало Киев от подвоза продовольствия, разрушило военные коммуникации и одно время даже угрожало самому Киеву». («В защиту революции». Спогади учасників боротьби за Радянську владу. В-во політ л-ри, К.1977).
«Обнаглевший отаман, – пише у своїх спогадах комендант Деміївського укріпрайону Галчинський, – дошел до того, что предъявил ультиматум Совнаркому Украины о сдаче города. В случае непринятия ультиматума он грозился силой захватить Киев». (Там же).
Тоді більшовики ... [ Показати весь уривок ]
організовують другий похід проти «банди», відомий в історії як Трипільська трагедія.
Для ліквідації «банди» з Києва послано: Дніпровську воєнну флотилію (командир Полупанов), Київський резервний комуністичний полк (в його складі і легендарний загін київських комсомольців, 100 чоловік, серед них секретар Київського міськкому комсомолу М. Ратманський, дівчата-кулеметниці Т. Орликова, М. Левченко), Шулявський робітничий батальйон, 1-й кавалерійський інтернаціональний дивізіон, 3-й інтернаціональний полк (зокрема, група китайців на чолі з Ко Гуа).
Жорстокі бої розгорілися біля Кончи-Заспи, Гудимівки, Обухова. 3 липня більшовики зайняли Трипілля. Прагнучи зруйнувати «бандитське гніздо», червоні бійці палили хати, реквізовували свиней, самогон і до пізньої ночі святкували перемогу.
А вночі загони Зеленого несподівано повернулися, зненацька напали на червоноармійців, розбили їх і в послідуючі дні вчинили над ними суд. Багатьох з них стратили на Трипільських кручах, у Халеп'ї.
Трипільський похід достатньо висвітлений в підручниках історії та музеях комсомольської слави. Обмежуся тут лише спогадом 82-річної жінки, свідка подій.
«Спочатку з гармат стріляли, з Дніпра. Тоді в селі почали стрілять. Тоді залетіли в село, хати палять, кричать: «Бандити ви!». Люди тоже кричать, плачуть. Ґвалт! У нас кабанчик був, на зиму держали – застрелили і серед подвір'я й осмалили.
А вночі Зелений їх, п'яних і пов'язав. Казали люди, що українців відпустив, хто покаявся, а руських, євреїв та нацменів усяких постріляв. А хто їх кликав сюди?»
Більшовицьке ж командування рапортувало у Київ так:
„Наши части заняли было утром 3 июля Триполье, ...но противник, мобилизовав всех поголовно, даже стариков, женщин и детей, вечером 3 июля бешеным натиском... занял опять Триполье». (Компартархів). [ Згорнути уривок ]
|
