|
Той, Хто бачить мене : вірші
Світлана Богдан
— Електрокнига,
2015.
— 72 с.
— (Серія: Не проза).
— м.Київ. — Наклад 1388 шт.
ISBN: 978-617-7026-25-8
ББК: 84(4Укр)6-5
Жанр:
— Збірки лірики
Анотація:
Розмови з силами добрими й злими, пророкування
кінця світу і пришестя богів, смирення, різкість і непевність
наповнюють цю книжку, назва якої – описове означення
Бога. Від міфологізації буденності – до глибокої від неї втоми.
Міське життя у збірці змальовано у всіх своїх етапах повного
річного чотирисезонного кола, яке для людини міста озна-
чає передовсім чергування почуттів, думок, надій. Від зими
– і до осені. І все це було би дещо меланхолійно, якби не клен!
Той самий клен, чиї підняті догори руки означають перехід
на інший рівень бачення…
|
Лінк із зображенням книжки:
|
***
Ми улюблені люди у наших автобусів,
І тому вони возять нас так зосереджено.
Всіх, кого порятовано й навіть збережено,
Розподілено чітко по точках на глобусі.
Жінки смертні везуть дітлахам своїм хлопавки,
Висідають, де слід, поспішають, хоч важко їм,
Ставлять ноги в розплющені очі ромашкові,
А шляхи перед ними встеляють недопалки.
Боки зебр молодих, до асфальту закатаних,
Від потоку машин нам рятунок, заслона нам.
За краї білих смуг не заходь – заборонено!
Хто без захисту – кинуться миттю авта на них.
Ми улюблені люди у вулиць і паркінгів,
І тому вони водять нас там, де ... [ Показати весь уривок ]
потрібно нам.
На білбордах дівчата у шубах посріблених,
А в зеніті сам липень – о, як, певно, жарко їм!
Наші руки здійснились, уста наші справдились.
А всі решта відходять, зникають, ламаються.
А спасіння із вранішніх кленів спускається,
І проміння звіщає, що люблять насправді нас. [ Згорнути уривок ]
|
