|
Пригоди Романа на Дріоді : Фантастика
Валентина Коляда
— КАМЕНЯР,
2014.
— 223 с.
— м.Кам'янець-Подільський. — Наклад 100 шт.
ISBN: 978-617-681-059-9
ББК: 84.4уКр6
Жанр:
— Дитяча література
— Фантастичне
Анотація:
Романа та Тасю за таємним бажанням обох мрійливих дітей забирає зореліт, щоб вони побували на втіленні усіх дитячих мрій – штучному супутнику Місяця, Сеопфії. Але з цього моменту пригоди дітей лише починаються...
|
Лінк із зображенням книжки:
|
Крізь невидимий захисний щит довкола Сеопфії мляво пробивалось сонячне проміння. Дихати було легко, але повітря не було таким свіжим і п’янким, як на Землі, а з присмаком чогось штучного, та чого саме, Рома ніяк не міг збагнути. «Яка чудова наша Земля, які справжні ростуть на ній дерева, яке свіже та справжнє повітря ми вдихаємо! І невже ця невимовна краса в один момент може зникнути?» – раптова, гостра, як вістря стріли, думка зненацька пронизала голову хлопця. – «Та невже таке може бути? А як справді може?» – все дужче і дужче билось у Ромовій голові. – «А що, як візьме і зникне, і яка різниця ... [ Показати весь уривок ]
від чого – зашкодить планета Нібіру, занадто активне Сонце чи будь- що інше, але факт у тому, що ця синьоока красуня, що зветься Землею, зчорніє від горя або стане такою ж, як зараз Марс, – випаленою Сонцем та космічними вітрами, позбавленою життя, пусткою! Ми ж абсолютно не цінуємо ані справжності зелених неосяжних долин, ні чистоти та неймовірного смаку земного повітря, ані краси та справжності неозорих просторів. Чиїсь дурнуваті амбіції нещадно нищать цю неймовірну красу, цю справжню перлину життя серед безмежного космосу, безсоромно та безвідповідально забруднюють воду, моря, ріки, озера та інші блакитні водойми, знищуючи все живе у них. І все це лише для того, щоб заробити якомога більше грошей, плюючи на інших, кому не байдуже або хто і живе на світі завдяки цим водоймам, і зовсім не задумуючись, що рано чи пізно доведеться помирати. От якби ці гроші можна було забрати з собою і взагалі ні з ким не ділитись. А ще краще – купити собі за них безсмертя! Невже ніколи не буде межі людській жадібності і блиск золота завжди засліплюватиме очі, шелест купюр затулятиме вуха і вони ніколи не почують голос народного гніву! І скоро ми теж будемо дихати штучним повітрям! А може, й взагалі не будемо дихати, бо у нас же немає таких високих технологій, як у них, щоб створити хоч штучне. Як же можна не розуміти, що забруднюючи і знищуючи
45
природу, повітря, колись такі чисті водойми, цим вони знищують саме життя, яке без усього цього стане просто неможливим!» [ Згорнути уривок ]
|
