Олександр Апальков : Два рассказа : Анотація, уривок з книги.

Автор Олександр Апальков. Два рассказа. У жанрах Проза, Пригодницьке, Антиутопічне. Анотація: Перша книга оповідань Олександра Апалькова поб...


Олександр Апальков : Два рассказа : Анотація, уривок з книги

Книжки за жанрами

Аудіокнижки (11)
Дитяча література (215)
Драма (18)
Критика (62)
Культурологія (47)
Мистецькі книжки (11)
Переклади (116)
Періодика (153)
Піксельні книжки (56)
Поезія (520)
Проза (1098)
Пропонується видавцям (21)

Всі книжки (1667)

Книжки за першою літерою назви
А Б В Г Д Е Є Ж З И І Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я A B C D E F G H I J K L M N O P R S T U V W 1 2 3 9

Книголюбам пропонуємо купить мебель
для ваших книг.
Шафи зручні для всіх
видів книг, окрім електронних.
www.vsi-mebli.ua

Життя бентежне, але не зле, як казала одна наша знайома. Тому нам доводиться давати рекламу, щоб підтримувати сайт проекту. Але ж Вам

не складно буде подивитись її? Натискати на ці посилання зовсім необов’язково , але якщо Вам щось впало до вподоби - дозволяємо . З повагою, колектив "Автури".

Книжка

Два рассказа

Олександр Апальков

— Склянка Часу*Zeitglas, 1998. — 48 с.
— м.Канів. — Наклад 500 шт.

Тверда обкладинка. Можливість автографа.

ISBN: 966-7169-16-2

ББК: 84 Ук.7

Жанр:

— Проза
— Пригодницьке
— Антиутопічне

Анотація:

Перша книга оповідань Олександра Апалькова побачила світ у 1998 році. До неї увішло два твори:
"Отдыхающий" та "Нарвик".

Книгу можна придбати післяоплатою 15 грн., замовивши її у видавництві
zeitglas@ck.ukrtel.net

Поділитись:

Лінк із зображенням книжки:

<table align=center width=320><tr><td align=center><a href="http://avtura.com.ua/book/603/"><img src="http://avtura.com.ua/images/books/603/840m.jpg" alt="О.Апальков. Два рассказа" border=0></a></td></tr><tr><td align=center><a href="http://avtura.com.ua/book/603/">О.Апальков. Два рассказа</a></td></tr></table>

Уривок з книжки

Рецензії в пресі (1)

Відгуки читачів (0)

Де купити (0)

Скачати файл

"...Буря утихла заполночь. Не спалось. Открыв окно, я слушал море. Оно доставало меня мелкими солёними брызгами. Небо играло звёздами. Они отражались в створках окна, в зеркале шкафа и в лаке огромного дубового стола.
И вдруг я понял, что в комнате я не один. По коже мороз. И повернуться я боялся. Что-то зелёными искрами прошлось у стола. Словно невидимка играл тремя солнечными зайчиками. Но они были слабы.
— Кто здесь? — спросил я по-русски. Затем поправил себя по -немецки:— Вер ист да?"