|
Львів. Кава. Любов.
Дара Корній, Ніка Нікалео, Тетяна Белімова, Вікторія Гранецька
— Клуб сімейного дозвілля (КСД),
2015.
— 272 с.
— м.Харків. — Наклад 8000 шт.
Тверда обкладинка. Можливість автографа.
ISBN: 978-617-12-0094-4
ББК: 84.4УКР
Жанр:
— Цикли різножанрових оповідань
Анотація:
Це історії про закоханих та покинутих, про щасливих і тих, хто загубив себе, про романтику та буденність, про жінок і чоловіків, про тебе й про мене. Деякі з цих оповідань солодкі, як збиті з ваніллю вершки або справжнє кохання. Інші — гіркі, як свіжозварена кава або спогади про доленосні події нашого недалекого минулого. Треті ще довго залишають по собі аромат цинамону, мускатного горіха та містичних збігів...
|
Лінк із зображенням книжки:
|
Передмова
Львів, Львів, Львів… Це місто вже ніколи не відпустить тебе, якщо ти хоч раз там побував. Це місто-казка, це місто-чари, це любов і кава, і шоколад, і незмінні підбори, підбори, підбори… Навіть у мороз і на кризі. Це незмінне звертання по-львівськи «прошу пана», і «то є перша кляса», коли щось до вподоби. Той, хто не бував у цьому старому місті, той ніколи не збагне душу України. Бо Аптекар славнозвісного Юрія Винничука живе тут, і Купальниця Галини Вдовиченко теж родом звідси, а ще Мавка Дари Корній, хоч і письменниця не говорить про це прямо. Усі ми різні, але й усі однакові у цій своїй ... [ Показати весь уривок ]
глибочезній і палкій любові до нашого середньовічно-сецесійного міста з його вузькими вуличками і широченними новими проспектами, з помпезною архітектурою Горголевського і по-воєнному монументальним сталінським ампіром. Не можна бути у цьому місті і не закохатися у нього. А закохавшись, не творити неможливо. Йому присвячені вірші, пісні і романи… На його вівтар покладено долі, списано сторінки історії. Він був збудований во славу того, чиє ім’я носить, але тут ви не знайдете жодного пам’ятника Леву, лише його засновнику – єдиному Королю землі Галицької Данилові Галицькому. Тому що час розставляє усе по своїх місцях, і немає на то ради, бо він - єдиний суддя.
Кожен твір, що увійшов до цієї антології, звучить лейтмотивом сліпої любові і пафосного захоплення цим Львовом, Лембергом, Леополісом, як його по-різному називали у різні епохи. Та в усі часи він однаково з ароматом дощу, як в істинної львівської пані у рукавичках Галини Вдовиченко, і морочно-фентезійний, як у вишуканої та особливої Вікторії Гранецької, хоча вона і не його мешканка. А ще він тоскно рідний у ще по-дівочому щирої і ніжної Ірини Хомин. Львів такий, такий… Львів, бо жодне місто у світі, чи то пак, в Єуропі, бо на інших континентах я ще тільки мрію побувати, до кінця незбагненний і по-особливому пасіонарний. Дається взнаки більш, аніж триста років Магдебурзького права… Львів’яни вільні у своїх думках, у почуттях, в уподобаннях. І це робить його дуже європейським і зовні, і по духу: тут є костели і є синагога, церкви, і от-от з’явиться мечеть, адже сюди, у столицю Західної України переселилося понад дві з половиною тисячі кримських татар після обурливої анексії Криму. Але я не буду про політику. Тобто, тільки не тут!
А лише про кохання і каву з різноманітними прянощами, а може й глінтвейном Олесі Олендій у світлі ліхтарів і музики бароко на вуличках старого, елегантно-мистецького міста. Яке, наче наречена Любові Долик вабить і кличе, і зачаровує зовні велично-стриманою, навіть аристократичною красою, а всередині таким несподівано пристрасним і розкутим нічним життям.
Львів – це не Ратуша і не костел Ельжбети, тим пак, це не церква Святого Юра, або ж новомодна «Арена Львів»… Це усе в сукупності з його мешканцями і тими, хто щоденною працею створюють його, як-то тепер кажуть, імідж. Це ті, хто живе у ньому і творить, хто вперто іде до своєї мети, не зраджуючи його з іншими містами у пошуках кращої долі. Львів – це кохання, кава, чоколяда, це вона і він, і він, себто Львів…
Приємного занурення у цю середньовічну казку з присмаком ІТ-технологій. А далі… далі може бути, адже завжди так хочеться продовження палкої історії любові.
Ніка Нікалео [ Згорнути уривок ]
|
