Олександр Апальков : Нравы города Ка : роман : Анотація, уривок з книги.

Автор Олександр Апальков. Нравы города Ка : роман. У жанрах Романи, новели та оповідання, Міське, Роман-життєпис. Анотація: Книга...


Олександр Апальков : Нравы города Ка : роман : Анотація, уривок з книги

Книжки за жанрами

Аудіокнижки (11)
Дитяча література (215)
Драма (18)
Критика (62)
Культурологія (47)
Мистецькі книжки (11)
Переклади (116)
Періодика (153)
Піксельні книжки (56)
Поезія (520)
Проза (1098)
Пропонується видавцям (21)

Всі книжки (1667)

Книжки за першою літерою назви
А Б В Г Д Е Є Ж З И І Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я A B C D E F G H I J K L M N O P R S T U V W 1 2 3 9

Книголюбам пропонуємо купить мебель
для ваших книг.
Шафи зручні для всіх
видів книг, окрім електронних.
www.vsi-mebli.ua

Життя бентежне, але не зле, як казала одна наша знайома. Тому нам доводиться давати рекламу

, щоб підтримувати сайт проекту. Але ж Вам не складно буде подивитись її? Натискати на ці посилання зовсім необов’язково , але якщо Вам щось впало до вподоби - дозволяємо . З повагою, колектив "Автури".

Книжка

Нравы города Ка : роман

Олександр Апальков

— Склянка Часу*Zeitglas, 1998. — 112 с.
— м.Черкаси. — Наклад 1000 шт.

Можливість автографа.

ISBN: 966-7169-21-9

ББК: 84 Укр.7

Жанр:

— Романи, новели та оповідання
— Міське
— Роман-життєпис

Анотація:

Книга видана на бандерольнім папері. Віддрукована лінотипічним засобом.
Книгу можна пидбати післяоплатою 20 грн., в редакції
zeitglas@ck.ukrtel.net

Поділитись:

Лінк із зображенням книжки:

<table align=center width=320><tr><td align=center><a href="http://avtura.com.ua/book/265/"><img src="http://avtura.com.ua/images/books/265/378m.jpg" alt="О.Апальков. Нравы города Ка : роман" border=0></a></td></tr><tr><td align=center><a href="http://avtura.com.ua/book/265/">О.Апальков. Нравы города Ка : роман</a></td></tr></table>

Уривок з книжки

Рецензії в пресі (15)

Відгуки читачів (0)

Де купити (0)

Скачати файл

".... Летние белые дороги. И тихая луна.
Я иду по вершине холма. Сверчки плачут. И легкий ветер дышит мне в затылок. На мне белая сорочка. Под ней моё тело. В нём сердце. А в седце Епифания...Ибо аз есьмь грешен. Игорько неверен в супружестве.
Там, за белыми цветами куста бузины, ждёт меня Епифания.
Её глаза - вместилище леденящего. И женшины всех видоввздыхают. При её появлении. Мечтают они, хотя бы на один день стать такой же как она. Эта бездонная потаскушка.
И вот сейчас она выходит мне навстечу. Как на тропу войны. По её, теперь бледному под луной лицу, качается ... [ Показати весь уривок ]