Ялина Садовнікова, Нугатов Валерій, Волик Анатолій, Карелін Діма, Гречаник Андрій, Новікова Ніка, Воловод Нікіта, Бурсова Оксана, Кузнєцов Юрій, Таран Олег, Аху, Найчук Євгенія, Опанасенко Олександр, Люба Євгенія, Безсонов Олександр, Безсонова Олена, Бурлака Дмитро : Маршруты полтавской поэзии : антология современной полтавской поэзии : Анотація, уривок з книги.

Ялина Садовнікова, Нугатов Валерій, Волик Анатолій, Карелін Діма, Гречаник Андрій, Новікова Ніка, Воловод Нікіта, Бурсова Оксана, Кузнєцов Юрій, Таран Олег, Аху, Найчук Євгенія, Опанасенко Олександр, Люба Євгенія, Безсонов Олександр, Безсонова Олена, Бурлака Дмитро

— Динамик, 2011. — 202 с. — (Серія: АОО №712233).
— м.Полтава. — Наклад 1476 шт.

Поділитись:

Уривок з книжки Рецензії в пресі (0) Відгуки читачів (0) Де купити (0) Скачати файл

экскурсия по полтаве // Анатолий Волик

экскурсия по полтаве
для той, которую очень:
хрестовоздвиженский храм
дубас на дублянщине ночью

вдоль ворсклы по диким пляжам
танцы на земснаряде
в гостях у девочки саши
потом у какого-то дяди

институтская горка
со стороны интерната
без закуски перцовка
в зарослях перечной мяты

могила поэта бурлаки
мастерская гапона
фаллический символ в парке
беготня по газонам

жирный сквот в самом центре
(артучилище в прошлом)
прогулка по крыше в метре
от края (оказалось несложно)

родник из слёз чураивны
заросшее певчее поле
гуня стреляющий ... [ Показати весь уривок ] гривну,
флейтист и его брат коля

место полтавской битвы
редуты возле дурдома
во время вечерней молитвы
раскаты июньского грома

вот твой поезд на киев
вагон из купейных ниш
твоя нижняя обессилев
ты падаешь и говоришь

«я так прекрасно устала»
и кто-то во мне сказал:
«Это только Пол-тава,
представляешь, какой целый Тав!»

труднощі перекладу // Ніка Новікова

Чуєш тримай тримай мене втримай втри…
руки зв’яжи обійми за бліді коліна.
з півдня летять гарячі руді вітри,
в груди наносять скалок наносять глини,
стукіт міняє тихий болючий скрип…
знаєш які тут хлопче високі стіни?
станеш буває дивишся вище й вище,
голову задереш упадеш на спину,
очі печуть заплачеш немов дурна…
пусто так пусто — вітер по нервах свище,
думка шкребе у скроню потроху нищить:
все що між нами спільного —
ця стіна.
візьмеш за руку начебто щоб вести.
ні розчинитись не вийде ані втекти…
тіло тримають купи старі мости,
біле вино і трохи звичайно ти.
скільки було долонь у моїх долонях…
дивишся вгору стукає жар у скроні:
сонце руде і пальці його руді…
ти дістаєшся дна ти напевно тонеш.
просто ти ще не вмієш
вести по воді.
[я байдужа така, що здаюся усім хорошою,
а не хочу, більше не хочу, менше не можу
так постійно дивитись угору, щоб впасти на спину.]
Заживо перетоплено води у вина,
з півдня летять гарячі руді вітри,
хочуть мене зігріти: гори! гори!!
сонце пече гаряче таке згори…
чуєш
тримай
тримай мене
втримай
втри…
рівно за мить гарячі мої вітри
тепло стечуть у землю
по жовтих стінах…

[ Згорнути уривок ]