Антологія року.

 
Антологія року
Книжки за жанрами

Всі книжки (1667)

Колонка

Проект з "Родимками" Іри Цілик - дещо інакший. Це була настільки вдала Ірина книжка (а ми знаємо, що говоримо, - не інтуітивно, а за статистикою), що нам було дуже шкода, що вона розійшлася в такій малій кількості друкованих примірників, більшість читачів надали перевагу скачуванню умовно безкоштовної електронної версії, не переймаючись запропонованою післяплатою. Авторам не звикати. Але кількість і тривалість цих скачувань навіть після того, як книжку припинили рекламувати в мережі, примушували нас шукати іншого продовження цій історії.

Новий проект реалізовуватиме освітні програми у сфері літератури, книжкової справи, літературного менеджменту та дотичних сферах суспільного життя, які пов’язані з роботою над текстом.

Отож, в нашому випадку кожен двадцятий захотів скачані електрони матеріалізувати в паперовій версії. Оце і є „рекламна користь” від вільного розповсюдження інформації (піратів), щоправда, непряму рекламу не так вже й легко, а пряму шкоду теж неможливо порахувати, бо значна частина тих, хто скачував, просто не отримала б доступу до паперової книжки, навіть якщо дуже хотіла б: книжка була на полицях переважно київських книгарень та мережі книгарень «Є».

Книголюбам пропонуємо купить мебель
для ваших книг.
Шафи зручні для всіх
видів книг, окрім електронних.
www.vsi-mebli.ua

zahid-shid.net

Телефонный спрвочник Кто Звонит

Життя бентежне, але не зле, як казала одна наша знайома. Тому нам доводиться давати рекламу, щоб підтримувати сайт
проекту. Але ж Вам не складно буде подивитись її? Натискати на ці посилання зовсім необов’язково , але якщо Вам щось впало до вподоби - дозволяємо . З повагою, колектив "Автури".
Рецензія

11.10.2010

Рецензія на книжку:
Романенко Олег, Захарченко Артем, Бабкіна Катерина, Коробчук Павло, Коцарев Олег, Леонович Микола, стронґовський, Богдан-Олег Горобчук, Ткачук Галина, Стахівська Юлія, Калитко Катерина, К.Хаддад. Дві тонни : Антологія поезії двотисячників

Олег Сидор-Гібелинда якось зазначив, що «антологія – останній цвях, забитий у домовину творчості». З такої, мабуть найпесимістичнішої точки зору, огрядний томик поезії двотисячників ставить 32 хрести на наймолодшому поколінні. Якби то була не метафора, українська література справді мала б ще одне розстріляне відродження, однак моя присутність в антології робить мою оцінку пристрасною. Абстраґуватися ж я не збираюся, тому забийте і читайте далі.

«2т» ідеяльно пасують для подарунка людині далекій від сучасного літпроцесу України, але яка б воліла виправити ситуацію. Конкурентів при цьому в антології майже і нема. Попередні поколіннєві multi sunt vocati виходили бозна-коли і зараз є радше предметом не пересічних читачів, а бібліофілів (хоча і їх навряд чи).

«2т» є просто цікавим, дотепним, а головне – розмаїтим читанням, яке засмакує навіть тим, хто поезію востаннє ненавидів у школі. З пропонованих текстів легко вичленити афоризми і тим самим оновити свій запас метафорики, який в нас заснований на культурних стовпах брєжнєвської ери.

«2т» є давно очікуваним, вчасним та вдалим зрізом того покоління, яке вже зараз творить поезію світового рівня. Олег Романенко з Богданом-Олегом Горобчуком могли б і не створювати ретельно дотримуваної концепції двох тисяч кілограмів і ця книжка все одно б стала значною подією. Всі наступні антології (а вони неодмінно будуть!) неодмінно будуть змушені полемізувати з цією, пробувати руйнувати канон. Адже саме каноном, новим іконостасом цей томик і є, а єдині ефективні зусилля для вилучення з нього можуть докласти тільки самі її автори. Покоління, яке досі існувало у вигляді вкрай нечисленних статей та вкрай багатослівних віртуальних полемік, нарешті отримало точку відліку академічної своєї гісторії. З одного боку це зло: всі з учасників антології тьху-тьху ще живі, та щойно, за академічними мірками, вилупилися. Є ризик, що принаймні частина з них забронзовіє в період дозрівання. З иншого – 2000-ки вперше за тривалий навіть академічно час отримали шанс на осмислення себе в процесі свого становлення, а це новий досвід і для кволого нашого літературознавства. Останнє, до речі, в паніці. Воно ще не встигло осягнути велич альбо ницість, кому що ближче, 80-ників та 90-ників, а тут на тобі, вже не зіґноруєш.

І це – не найголовніше досягнення «Двох тонн». Їх багато, як і самої книги.

Ілля Стронґовський

(Джерело: Блог Стронґовського)

Реклама
Rambler's Top100