|
Баркароли : Оповідання
Антон Санченко
— Факт,
2008.
— 368 с.
— (Серія: Exceptis excipiendis).
— м.Київ. — Наклад 2000 шт.
ISBN: 978-966-359-254-1
Жанр:
— Мариністика
— Цикли різножанрових оповідань
— Репринтне видання
Анотація:
«Баркароли» — це пісні на воді. Тож у цій книжці багато пісень і морів. Лінива літня Адріатика поблизу Венеції й негостинне зимове Чорне море під Новоросійськом, величний Індійський океан і неозора Атлантика.
Вистачає також екзотичних портів, як ось Вішакхапатнам чи Мапуту, кранів, докерів, портових пивничок і суден. Причому кожне судно має не тільки написане на борті ім’я, але й прізвисько, яке гуляє на язиках моряків. Зовсім як у людей. А люди ж моря вважають слово «романтик» лайкою і співають лише під посвист вітру, коли їх ніхто не почує. Тому, щоб підслухати їхніх пісень, доводиться проблукати у морях половину життя. Але ті пісні того варті.
Для школярів: "Оповідання про книжку" можна почитати за адресою http://avtura.com.ua/article/26/
|
Лінк із зображенням книжки:
|
|
Результат: 1-1
(всього 1)
|
Сторінка:
1
|
| Відгук |
|
27.11.2010
"У чоловікові закладено почуття ритму, йому треба лише дозволити" - ця цитата з Жванецького нерозривно для мене пов"язана з цією книжкою.
Автор поставив небанальне завдання: текстом передати ритм музики. І насправді передав значно більше. Це і ритм моря: як стихії і середовища життя. Циклічність розвитку країни аж до цілковитого занепаду і сподівання на новий виток. Різний темп відчування різних народів. Дофіга всього.
Це справді досконалі баркароли, морські пісні. З невідв"язним мотивами і словами, що западають в душу.
Про філософію автора варто писати серйозніше і довше, але якщо коротко: в замкнутій спільноті посеред невблаганної (соррі за пафос, але ж яка вона ще?) стихії все стає справжнім.
Дуже справжня книжка:)
|
|
Результат: 1-1
(всього 1)
|
Сторінка:
1
|
|
