Люба Якимчук, Станіслав Федорчук, Леонід Ушкалов, Олександр Ушкалов, Олександр Богаченко, Валентин Терлецький, Вікторія Наріжна, Яна Дубинянська, Сергій П'ятаченко, Микола Леонович, Антон Санченко, Володимир Панченко, Олена Степаненко, Андрій Слапенін, Дмитро Кремінь, Тарас Кремінь, Володимир Полторак, Юлія Джугастрянська, Юлія Стахівська, Павло Нечитайло, Олена Захарченко, Дмитро Антонюк, Ростислав Семків, Тарас Прохасько, Остап Сливинський, Лесь Белей : Соломонова Червона Зірка : путівні есеї : Рецензії в пресі.
Люба Якимчук, Станіслав Федорчук, Леонід Ушкалов, Олександр Ушкалов, Олександр Богаченко, Валентин Терлецький, Вікторія Наріжна, Яна Дубинянська, Сергій П'ятаченко, Микола Леонович, Антон Санченко, Володимир Панченко, Олена Степаненко, Андрій Слапенін, Дмитро Кремінь, Тарас Кремінь, Володимир Полторак, Юлія Джугастрянська, Юлія Стахівська, Павло Нечитайло, Олена Захарченко, Дмитро Антонюк, Ростислав Семків, Тарас Прохасько, Остап Сливинський, Лесь Белей : Соломонова Червона Зірка : путівні есеї : Рецензії в пресі
Книголюбам пропонуємо
купить мебель
для ваших книг.
Шафи зручні для всіх видів книг,
окрім електронних. www.vsi-mebli.ua
Книжка
Соломонова Червона Зірка : путівні есеї
Люба Якимчук, Станіслав Федорчук, Леонід Ушкалов, Олександр Ушкалов, Олександр Богаченко, Валентин Терлецький, Вікторія Наріжна, Яна Дубинянська, Сергій П'ятаченко, Микола Леонович, Антон Санченко, Володимир Панченко, Олена Степаненко, Андрій Слапенін, Дмитро Кремінь, Тарас Кремінь, Володимир Полторак, Юлія Джугастрянська, Юлія Стахівська, Павло Нечитайло, Олена Захарченко, Дмитро Антонюк, Ростислав Семків, Тарас Прохасько, Остап Сливинський, Лесь Белей
Цей проект ставив собі за мету змалювати портрет сучасної України - всіх її регіонів. Українські майстри слова описували свої "малі батьківщини": ландшафти, мешканців, традиції, стереотипи, менталітет і те, що збереглося з минувшини. Книга розрахована на україністів, істориків, мандрівників, усіх, кого зацікавить запропонована тематика.
Драматичний і напружений 2011 рік залишається позаду, розчиняється у мжичці незвично теплого грудня. Проте на нього ще можна кинути кілька прощальних поглядів у вікно. Наприклад, щоб згадати його найпомітніші книжки, ті, за якими, можливо, і згадуватимуть початок другого десятиліття ХХІ століття в українській літературі.
Отже – десять книжкових подій 2011 року, розташованих у довільному, а не хітпарадовому порядку.
1. Ліна Костенко. «Записки українського самашедшого».
Безперечно найгучніше видання року. Астрономічний, як на вітчизняні ... [ Показати всю рецензію ]
реалії, наклад. Прозовий дебют найавторитетнішої поетки, що викликав абсолютно полярні реакції – від захоплення до повного несприйняття. Якось у Вінниці я бачив, як цю книжку читає таксист. Обговорення «Записок…» в інтернеті триває й сьогодні, практично через рік після виходу. Головний герой книги – надміру сповнений сумовитими рефлексіями інтелігент, який маніякально фіксує інформаційний потік початку ХХІ століття. Одним його сентенції здаються нарешті висловленим істинним голосом покоління, інші вважають їх малоцікавим потоком свідомості «поведеної» людини.
2. Юрій Андрухович. «Лексикон інтимних міст».
Мабуть, це найочікуваніша книжка. Андрухович анонсував її вихід уже кілька останніх років, а час від часу викидав у періодику уривки майбутнього видання. Багато кого розчарувало, що «патріарх» знову написав не гостросюжетний роман, а щось більш есеїстичне (розповіді про 111 міст, які довелося навідати Андруховичу, розташовані в алфавітному порядку), втім обирати жанр для свого письма – священне і виняткове право кожного автора. Блискучий стиль, дотепність, приємні мовні ігри є головними перевагами книжки. Інша справа, що про деякі зі 111 населених пунктів письменнику виявилось практично нічого сказати, а ще в деяких випадках він вирішив обмежитись обіграванням стереотипів.
3. Тарас Антипович. «Хронос».
Книжка, яка прозвучала саме через текст, а не через ім’я автора чи обставини виникнення. Вихід «Хроноса» пройшов порівняно спокійно, натомість, потім чутки про цікаву книжку почали активно розходитися серед любителів літератури. Важливо, що твір Антиповича належить до літературної фантастики, а якісних зразків цього жанру в нас не так і багато (а на думку багатьох – і взагалі немає). Заразом він добре і багатозначно написаний. У центрі книжки – символічний образ часу як життя і боротьби за нього. «Хроносу» пророкували мало не всі літературні премії за 2011 рік, проте досі ці прогнози не справдилися.
4. Костянтин Москалець. „Мисливці на снігу”.
Книжка віршів різних років «тихого», але справді масштабного поета, широкому загалу відомого передусім як автор пісні «Вона». Одні його поезії – зворушлива сумна любовна лірика, в інших Москалець застигає у медитативній задумі, близькій до стандартів східної філософії, а ще в інших він чудово вловлює настрій, дух, чи то якоїсь пори року, чи, приміром, такого явища, як віртуальна закоханість. Усім текстам «Мисливців на снігу» притаманний особливий, дуже індивідуальний ритм і співвідношення між словами, між об’єктами. Вузловий момент у житті сучасної української поезії.
А це вже – антологія молодих двадцяти-тридцятирічних поетів (і україномовних, і російськомовних), що мешкають у Дніпропетровській і Запорізькій областях або походять звідти. Найпомітніший проект року в молодій поезії. Різні автори, різні поетики, техніки, плюс майже завжди незаперечний талант. Особливого значення «Гімн очеретяних хлопчиків» набуває, якщо врахувати, що поезія цього регіону традиційно перебуває у такому комунікативному просторі, який є трохи відокремлений від простору решти країни. У будь-якому разі ця книжка допомагає зорієнтуватися, зрозуміти деякі тенденції сучасної поезії, а може – знайти «свого» поета.
6. Ірина Жиленко. «Homo feriens».
Монументальні та масштабні спогади однієї з найкращих поеток-шістдесятниць. Цікаві описи повоєнного Києва її дитинства, початку літературної діяльності, атмосфери задухи та вибіркових репресій часів застою, драматичних подій вісімдесятих і то піднесених, то депресивних дев’яностих тощо. Але найцінніші її розповіді про становлення літературного, культурного і меншою мірою політичного шістдесятництва. Побутові деталі, розмови, думки, акції, дискусії, самоствердження, закоханості, прогулянки, боротьба – все те, з чого склався феномен того покоління. Книжка складається зі щоденникових записів, сучасних коментарів-роздумів та віршів. Ідеальне видання як для історичного аналізу, так і для сентиментальних розмислів над питаннями часу і долі людей.
7. «Соломонова червона зірка».
Така собі «відповідь Андруховичу» – збірка есеїв переважно молодих письменників про 25 регіонів України. Цій книжці можна закинути багато чого. Наприклад, незграбну назву (комбінація назв крайніх географічних точок країни). Або відсутність Києва. Або надмірний пафос і закомплексоване «а ми теж, а ми теж» у текстах про деякі регіони. Але загалом «Соломонова червона зірка» – етапна подія в осмисленні культури, сучасності, історії різних частин України, їхньої взаємодії. Скільки в нас говорено про те, що регіонам треба краще пізнавати одне одного, так ось подібні видання роблять для цього дуже багато.
8. Ірина Шувалова. «Ран».
Книжковий дебют однієї з найбільш талановитих представниць поетичної генерації «двотисячників», киянки Ірини Шувалової. Приклад того, як усупереч загальним тенденціям, сучасна молода поезія вміє бути римованою, силаботонічною і надзвичайно ритмічною. Не цураючись традицій модернізму ХХ століття, Шувалова створює досить герметичні твори, сповнені асоціативності та звукової гри. А от як розуміти назву цієї книжки, не хоче зізнаватися навіть сама авторка.
9. «Метаморфози».
Поетична антологія, впорядкована Сергієм Жаданом. Хоча гасло «Десять поетів десяти останніх років» звучить і надто гучно, тим не менш, до уваги читачів – справді показова і різноманітна добірка поетів покоління дев’яностих і двотисячних років. Сюжетність і метафоричність, брутальні, сентиментальні, реалістичні й ескапістські настрої – тут активно присутні практично всі тенденції поезії, що народилася в часи незалежності. Якщо в самій фактурі письма антологія постає строкатою, розмаїтою, то в регіональному плані вона дещо обмежена – і репрезентує лише три основні центри творення сучасної української поезії – Київ, Харків і Львів.
10. Оксана Забужко, Юрій Шевельов. „Вибране листування на тлі доби”.
Листування між двома, м’яко кажучи, помітними постатями української культури. Приватна спроба подолати прірву між „Розстріляним Відродженням” і сьогоденням. Безжальний, вишуканий, часто снобістський і надміру суб’єктивний аналіз літературних, мистецьких, політичних тенденцій і постатей дев’яностих і початку двотисячних років. Плюс портрет Шевельова пензля Забужко. Плюс, звичайно ж, автопортрет пані Оксани. Книжка великого напруження думки, цікавих спостережень і вибухових, не завжди милих емоцій.
У столичній книгарні «Є» презентували «Соломонову Червону Зірку» — книжку есеїв про 25 регіонів України. Широкомасштабний у буквальному сенсі проект претендує на роль дзеркала для 20-річної країни. За словами упорядника цього культурологічно-краєзнавчого видання Леся Белея, під інтригою назви книжки — «Соломонова Червона Зірка» — криється звичайна географічна логіка. Адже крайня західна точка нашої держави— село Соломоново, схіжна ж — Червона зірка (звісно, погратися можна було б і в «Петрівський Сарич», відповідно до північної та південної координат, чи назвати «Мар’янівський центр», але...). ... [ Показати всю рецензію ]
Отож саме між цими двома вісями сучасними письменниками, викладачами, краєзнавцями та журналістами розставлено 25 скелець-есеїв. Їхня оптика з’єднує в одне ціле ландшафти, традиції, негаразди, стереотипи, менталітет мешканців та пам’ятки усіх українських областей. Серед авторів — Леонід та Олександр Ушкалови, Павло Нечитайло, Тарас Прохасько, Володимир Панченко, Олена Степаненко, Ростислав Семків, Люба Якимчук, Остап Сливинський, Яна Дубинянська, Антон Санченко, Микола Леонович, Олена Захарченко та ін. Кожен із них, попри те, що взяв за основу власний досвід пізнання своєї малої батьківщини (реальні історії, родинні хроніки, спогади дитинства, ба навіть сни), вдало поєднує його з історичними екскурсами, описом найцікавіших місцин, маловідомими фактами та деталями із культури повсякденності нинішніх міст та містечок поза межами столиці. Власне, те, що Олександр Богаченко, говорячи про Київщину, не згадує про її центр — не помилка, а якраз елемент видавничого задуму. Варто зазначити, що, окрім вигадливого авторського суб’єктивізму, сказати б, розповіді про (не)існування Луганська, абстрактної Франківщини, нової української Америки — Харкова, дрейфування острова Полтава по хвилях ланів чи родинних записів із Житомира, у книжці достатньо стрункої путівникової граматики, наприклад, Закарпаття, Одещини, Буковини чи Сумщини. Але скрізь жива країна — без засилля дат та статистики, з гумором, десь прикрашена, а часом зовсім не приваблива, сувора та розкішна водночас, з історією та історіями. Задля справедливості варто побажати видавцям презентувати її не лише у Києві — у різноманітності істина, повідомляє Анна РАТУШНА.
Автор рецензії: Валентин Терлецький
(джерело:
Репортер.ua)
краинские писатели написали книгу «Соломонова Червона Зірка» об Украине, которая начинается на востоке Червоной Зиркой, а заканчивается на западе селом Соломоновым. Как указано в аннотации, «проект ставил своей целью изобразить портрет современной Украины - всех ее регионов. Украинские мастера слова описывали свои «малые родины»: ландшафты, жителей, традиции, стереотипы, менталитет и то, что сохранилось с прошлого». Автором эссе "Запорізький край - реалістичний міф", которое вошло в книгу, стал Валентин Терлецкий, запорожский журналист, писатель и музыкант.
За странным названием книги стоят ... [ Показати всю рецензію ]
25 авторов и 25 эссе. Идея создания такого сборника принадлежит молодому автору Лесю Белею. Именно он собрал 25 писателей, каждого из которых он попросил написать эссе о своем крае.
- Написать такое эссе в рамках поставленного издательством задания было сложно - во-первых, были ограничения в объеме, во-вторых, требовалось максимально представить край во всем его многообразии, учитывая исторические, культурные, социальные и прочие факторы, - рассказывает "РепортерUA" Валентин Терлецкий. - Я сделал упор на ментальности запорожцев, на истории края, на интересных фактах и достопримечательностях. Постарался, чтобы эссе вышло разноплановым - нечто среднее между путеводителем по краю и аналитическим материалом. Возможно, мое восприятие Запорожья вышло немного резким, даже критическим, но я считаю, что правда в данном вопросе должна главенствовать. Мне было очень приятно, что организаторы проекта именно мне предложили представлять наш край в столь интересном издании. Я чувствовал ответственность и одновременно гордость за то, что многие читатели увидят Запорожье моими глазами, а, значит, экстраполируют на свое восприятие именно мою философию и мироощущение. Я не пытался быть объективным - эссе писалось от души, так, как я действительно ощущаю Запорожский край. Дай Бог, чтобы эта книга все же пригодилась тем людям, кто решился путешествовать по нашей стране в поисках чего-то нового. Если этим странникам удастся извлечь для себя что-то интересное из этих материалов, значит, и моя толика успеха в этом есть!
В скором времени сборник эссе о разных уголках Украины можно будет приобрести в книжных магазинах Запорожья.
Автор рецензії: Валентин Терлецький
(джерело:
Прав.Да)
Оригинальная идея молодого украинского писателя Леся Белея воплощена в жизнь в виде книге, состоящей из 25 эссе – по одному о каждом регионе Украины. Свою работу в сборнике представил и запорожский журналист, писатель и музыкант Валентин Терлецкий.
Произведения авторов расположены в книге по географическому принципу – с востока на запад. Начинается сборник с эссе о Луганской области и селе Червона зірка – самом восточном населенном пункте Украины. Заканчивается книга литературным экскурсом на Закарпатье, в частности в село Соломоново. Отсюда и название сборника – «Соломонова Червона Зірка». Эссе ... [ Показати всю рецензію ]
Валентина Терлецкого «Запорізький край – реалістичний міф» отражает авторские взгляды на историю нашего края, его достопримечательности, менталитет запорожцев.
– Эссеистика сама по себе – достаточно вызывающий жанр для литератора, – рассказал «Правде» Валентин Терлецкий. – Потому что именно здесь проявляются все истинные качества писателя – от ссыкливости до таланта. Вот я и попробовал. Был вариант зассать и написать попсовую лабуду, чтоб потом все-таки здоровались со мной некоторые запорожцы, а не так, как было после моих романов. Но я решил не бояться и написать все, что я думаю о Запорожье. И во время работы над материалом выяснилось, что я сам многого не знал о родном крае! Хотя в свое время объездил с командировками чуть ли не все уголки области, когда на облТВ работал. Вот, например, что вы знаете о селах Скельки и Балки на берегу Каховки? Мало что. А там есть уникальные древние захоронения, которые чудом сохранились. Каменные Могилы, Федотова Коса, Молочный Лиман, река Конка, Хортица – у нас очень много уникальных природных мест. Плюс рукотворные. Тот же Соцгород в Запорожье. О них должны знать, по крайне мере, жители Украины, не говоря уже о гостях страны, туристах. Поэтому я пытался совместить в своем эссе интересный путеводитель по области, свои собственные размышления о ментальности запорожцев, наблюдения, выводы. Думаю, что читатели, даже местные, тоже откроют для себя много удивительного и необычного!
Издатели обещают, что уже в скором времени сборник можно будет приобрести в книжных магазинах города и области.
Українські письменники написали книгу «Соломонова Червона Зірка» про Україну, яка починається на сході Червоноїю Зіркою, а закінчується на заході селом Соломоновим. Як зазначено в анотації, «проект ставив собі за мету змалювати портрет сучасної України — всіх її регіонів. Українські майстри слова описували свої «малі батьківщини»: ландшафти, мешканців, традиції, стереотипи, менталітет і те, що збереглося з минувшини».
До книги увійшов есей про Луганськ і область, який написала Люба Якимчук. Текст називається «Луганські зуби, ріки і ноги».
- Я писала про Луганщину, звідки я родом, – говорить ... [ Показати всю рецензію ]
Люба Якимчук: Писати про Львів або Київ – простіше, адже багато всього вже написано, тон уже заданий, міфи створені і популяризовані, можна собі розслаблено бавитися в інтертекстуальність. Натомість про Луганськ і область є дуже мало чого. Не нагадуйте Жадана, бо в його «Ворошиловграді» про Луганськ зовсім не йдеться, більше про Старобільщину, яку він добре знає. От і Андрухович у своєму «Лексиконі інтимних міст» із обласних центрів не згадав тільки
Луганськ і Чернігів. За великим рахунком, Луганська в українській літературі немає. А основне те, що немає якогось одного яскравого міфу, тож мені доводилося певні відомі
вузькому колу міфологеми збирати докупи, як розбиту вазу. Велика відповідальність і
велика насолода було цим займатися. Ця тема й досі мене не облишає, може з цього вийде
щось більше, ніж есей.
13 грудня о 18:00 у Книгарні «Є» на Лисенка, 3 у Києві відбудеться презентація книги
есеїстки про 25 регіонів України «Соломонова Червона Зірка» за участі авторів.
Автор рецензії: Без підпису
(джерело:
Млечный Путь)
13 декабря в киевском книжном магазине «Є» состоялась презентация книги эссеистики о 25 регионах Украины «Соломонова Червона Зірка» (Киев: «Темпора», 2011. 478 с. Тираж – 1000 экз.), в котором приняли участие 25 лучших, по мнению издательства, авторов со всей страны.
Как отметил составитель издания Лесь Белей, этот проект «Темпоры» - лучшего украинского издательства 2011 года – художественное восприятие современной Украины в разнообразии ее регионов. Мастера слова описали свои «малые Родины»: ландшафты, жителей, традиции, стереотипы, менталитет, словом, все то, что сохранилось из прошлого ... [ Показати всю рецензію ]
и обладает всеми шансами очутиться в будущем.
- На западе Украина начинается селом Соломоновым, а заканчивается Красной Звездой на востоке, - добавил Лесь Белей. Между ними – 1316 км, иначе – 31 марафонская дистанция. А это, как понимаете, достаточное расстояние для культивирования порой даже противоречивых стереотипов и, конечно же, дешевых электоральных битв. Что себе можно представить о людях, живущих за 1000 километров? Почти то же, что и о… марсианах. Со временем стереотипы обрастают легендами, неприязнью и страхом. Вот почему проект «Соломонова Червона Зірка» представил слово авторам, которые по-новому открывают свои «малые Родины». Возможно, их – пусть не лишенные субъективизма – рассказы – довольно откровенное зеркало, в котором нельзя не усмотреть не только наши культурные победы. Впрочем, это, по мнению авторов, как раз то, о чем следует знать каждому в любом регионе, - добавил Лесь Белей.
Участник издательского проекта Тарас Креминь, который в эссе о Николаевщине «Піщаний годинник України», подготовленном вместе с отцом – лауреатом Государственной премии Украины имени Т. Г. Шевченко Дмитрием Креминем, на киевской презентации подчеркнул, что представленные в книге рассказы посвящены нашей стране на 20-м году ее независимости. Конечно же, разговор не только о том, каким колоссальным культурным, духовным кодом обладают жители разных областей, начиная от Галичины, Волыни, Слобожанщины, Полесья и Таврии. Эта книга – один из лучших способов поговорить о неизвестной для каждого из нас стране, которая стала для нас родной, но до сих пор не познанной.
- Никого не удивлю, сказав, что многие из наших современников не знают своей литературы, искусства, истории, поэтому так просто отдают на фактическое разграбление и уничтожение уникальные памятники древнего мира. С другой стороны, низкий интерес к прошлому края замечен и у детей, которым имена Грейга, Аркаса и Скаржинского зачастую также, как и многим из нас, стали безразличными. Очевидно, что так дальше продолжаться не может, ведь с этих азов регионального мироздания и начинается «малая Родина». Лично для меня эта книга с достаточно оригинальным названием стала не только подтверждением нового формата в подходе к осмыслению нашей культуры, но и коллективным желанием своих коллег по перу разрушить границы между украинцами, деканонизировать устоявшиеся совковые стереотипы. Уверен, что львовянам, донетчанам и николаевцам в этом плане нечего делить. Вот почему мы должны не только заново выстроить свой имидж, но и выработать свою культурную стратегию как в Европе, так и мире, - уточнил Тарас Креминь.
Добавим, что в списке 25 авторов – известные современные писатели: Антон Санченко (Херсонщина), Станислав Федорчук (Донетчина), Леонид и Александр Ушкалов (Харьковщина), Яна Дубинянская (Крым), Владимир Панченко (Кировоград),
Юлия Джугастрянская (Винниччина), Юлия Стаховская (Житомирщина), Ростислав Семкив (Тернопольщина), Владимир Лис (Волынь), Тарас Прохасько (Ивано-Франковщина), Остап Сливинский (Львовщина) и др.
Автор рецензії: Елена Адаменко Елена Адаменко
(джерело:
Данкор)
3 декабря в Киеве состоялась презентация книги «Соломонова Червона Зірка» издательства «Темпора».
В нее вошли 25 эссе украинских авторов их 25 регионов Украины. Сумщина в книге представлена произведением кандидата филологических наук, доцента кафедры зарубежной литературы СГПУ им. Макаренко Сергея Пятаченко.
Целью проекта «Соломонова червона зірка» стало изображение портрета современной Украины посредствам описания каждого региона, его традиций, жителей, их менталитета.
На западе Украины начинается селом Соломоновым и заканчивается Червоной Зіркой на Востоке. Между ними - 1316 км. Достаточное ... [ Показати всю рецензію ]
расстояние для культивирования стереотипов и дешевых электоральных битв, - говорится в предисловии к антологии. - Что можно представить о людях, живущих в 1000 километров? Почти то же, что и о марсианах. Со временем стереотипы обрастают легендами, неприязнью и страхом ... Проект «Соломонова червона зірка» предоставил слово украинским мастерам пера. Возможно, им легче пересказать другим то, что рассказывают их родные ландшафты. Возможно, с их - пусть не лишенных субъективизма - рассказов сложится такое себе зеркало, в которое смогут заглянуть украинцы со всех уголков нашей страны.
Тираж антологии – 1000 экземпляров. Книга рассчитана на историков, путешественников, всех, кого заинтересует предложенная тематика.
Автор рецензії: Олександра Єременко
(джерело:
Читомо)
13 грудня «Читомо» завітало в книгарню «Є» на презентацію книги про 25 регіонів України «Соломонова Червона зірка». Пройшла подія в атмосфері діалогу авторів із глядачами, на зразок круглого столу. Ідея об’єднати в одній книзі невеликі нариси про 25 регіонів України спала на думку Лесю Белею, і саме він був керманичем вечора.
Лесь Белей визначає «Соломонову Червону зірку» як мандрівну літературу. За словами укладача книги: «Сьогодні мандрівна література – рідкісне явище, зокрема в Україні. Твори цього стилю можна порахувати на пальцях однієї руки слюсаря-інваліда.»
Лесь Белей
Мотивація ... [ Показати всю рецензію ]
написання книги – напрочуд прозора: зібрати в один котел маловідомі факти, історичні особливості, цікаві описи та контроверсійні стереотипи щодо усіх областей України, впорядкувати тексти та довершити книгу цілісністю. Ключовим моментом і головним запитом до авторів була так звана есеїстка, тобто коротке викладення матеріалу.
Напевно не знайдеться читача, у якого б не виникло питання про назву книги: «Чому саме Соломонова Червона зірка і як це зрозуміти?» Лесь Белей, який писав про Закарпаття, пояснив: «Назва книги має виключно географічний характер. Крайня західна точка України – село Соломонове, а крайня східна – село Червона зірка. Між ними 1316 км і це є вся Україна.» Подолати таку немалу дистанцію за час презентації допомогли 14 із 25 авторів книги.
Відповідаючи на питання Леся про досвід пізнання областей і особливості написання частин книги, автори були багатомовні та дуже різні, але в одному було спільне – в поетичному ставленні до власних областей України.
Антону Санченко в роботі над книгою допомогло відсторонене сприйняття Херсонської області. Зараз він не постійно мешкає в Херсоні, тому бачить те, до чого звик читач, зовсім з іншого боку.
Антон Санченко
Володимир Панченко підкреслив, що в Кіровоградщині за легендою знаходиться географічний центр України, а в 20 сторіччі її територія взагалі була суцільним «політичним коктейлем» (щодо проживання важливих історичних постатей).
Володимир Панченко
Олена Степаненко закохалась в Чернігівщину, прогулюючи пари в інституті, а Люба Якимчук вирішила написати про Луганщину., щоб спростувати загальновідомий міф: нібито є мало що розказати про Луганську область.
Олена Степаненко
Люба Якимчук
Микола Леонович з Полтавщини мав за мету написати про відчуття роз’єднаності, бо загалом не існує єдиної ментальної України. Дмитро та Тарас Креміні оспівували Миколаївщину так, щоб у людей не виникало думки: «Миколаївська область знаходиться десь недалечко від Одеси, або у районі Херсону».
Микола Леонович
Тарас Кремінь
Київщину та її дві реальності представив Олександр Богаченко. Він розмежував населення області на дві групи: люди першої групи їздять електричками на заробітки в Київ, а другої – виїжджають на машинах із своїх котеджів.
Олександр Богаченко
Юлія Стахівська описує Житомирщину, як регіон трьох «К»: космос, Корольов та космонавтика, а Дмитро Антонюк називає Буковину найкльовішою та найвеселішою областю країни, бо там збережені карнавальні традиції.
Юлія Стахівська
Ростислав Семків намагався щось додати до новочасного епосу «Файне місто Тернопіль» та підкреслив унікальність Тернопільщини: область майже уніфікована, тобто 98% населення – україномовні українці та греко-католики.
Ростислав Семків
Юлія Джугастрянська вплітала давнину в попсові відомості про Вінниччину, а Володимир Лис вихвалявся найзеленішою та «найрічковішою» областю України – Буковиною.
Юлія Джугастрянська
Володимир Лис
На жаль, глядачам не пощастило познайомитися зі всіма авторами, тому варто назвати хоча б їх імена: Станіслав Федорчук (Донеччина), Леонід та Олександр Ушкалови (Харківщина), Валентин Терлецький (Запоріжжя), Вікторія Наріжна (Дніпропетровщина), Яна Дубинянська (Крим), Сергій П’ятаченко (Сумщина), Володимир Полторак (Одещина), Павло Нечитайло (Хмельниччина), Олена Захарченко (Рівненщина), Тарас Прохасько (Франківщина), Остап Сливинський (Львівщина).
Якщо виокремлювати кожну область з книги, то загалом можна було видавати 25 повноцінних книжок. Але основною ідеєю «Соломонової Червоної зірки» стало заохочення населення України пізнавати власну державу, подорожувати, захоплюватися нею. А також книга спонукає до об’єднання.
Читачі на прикладі книги мають прекрасну можливість впевнитися в заключній фразі Леся Белея: «В різноманітності – істина.»
Соломонова Червона Зірка (Темпора, 2012)
Дивна назва книжки походить від назв крайніх точок України. Назва виправдана тим, що книжка – справжня мандрівка зі Сходу на Захід. Все починається в Луганську та закінчується в Ужгороді. Композиційно це 25 текстів про 25 регіонів України.
Поєднати два береги країни спробував упорядник Лесь Белей. Йому вдалося зібрати цікавий контингент на сторінках книжки. Справді, де б ще випала нагода під однією палітуркою зібрати Тараса Прохаська, Леоніда та Сашка Ушкалових, Антона Санченка, Яну Дубинянську та інших?
Як завжди буває в таких "солянках", тексти вийшли ... [ Показати всю рецензію ]
різної якості.
Мене найбільше потішили південні регіони України. Текст Яни Дубинянської про Крим і Антона Санченка про Херсонщину – це взірець гумору, (само)іронії та здорового глузду. В цих есеях автори ніби самі для себе відкривають рідні краї. А ще тон текстів такий, що неможливо не закохатись у цей чудовий Південь.
Не менш дотепним є текст про Дніпропетровськ. Місто постає як поєднання винятковості та відсутності особливих прикмет. "Місто не перше, але й не друге" - чудовий підсумок есею. І, як на мене, гарна фраза для опису багатьох інших українських місць.
Іншим прикладом є наскрізь метафоричний нарис Тараса Прохаська про Івано-Франківщину. Край тут постає як краєвид. Важливою тут є метафора простОру за вікном і особливого ландшафту.
Дуже цікавим є погляд на Київщину. Це єдиний текст, де чимало слів присвячено Чорнобилю. В цій історії використано метафору "білої плями", йдеться про певну порожнечу. Цікаво, що білу пляму бачимо в інших есеях збірки: інші автори про Чорнобиль явно не говорять.
Є в збірці також тексти, які більше личили б путівникам. Вони інформативні, але мають із літературою мало спільного.
Але загалом "Соломонова Червона Зірка" є дуже цікавим проектом. Це ніби моментальний знімок фактів і слів, які бентежать сучасних українських письменників. Вони говорять про політику, говорять про історію, говорять про любов і гордість – про свій краєвид і свою країну.
Книжка сподобається любителям представлених авторів, антологій, путівників і тим, хто шукає місце для бюджетної відпустки. Саме час подорожувати Україною.
17 лютого в кав’ярні - книгарні «Українського Дому» відбулась презентація збірки есеїв «Соломонова Червона Зірка». В прохолодний зимовий вечір чимало охочих завітало до гостинної зали книгарні щоб з перших вуст дізнатися про це непересічне видання.
Володимир Полторак, к.і.н, доцент кафедри історії України, керівник ГУРТу, а також автор есею про Одеську область поділився своїми враженнями від проекту. Згідно його словам, він написав цей складний твір про Одещину на 40 000 за одну ніч, але його бачення кристалізувалось на протязі всього життя. Схожі думки були напевно і в інших авторів. Адже ця ... [ Показати всю рецензію ]
збірка не є матеріалами історичного доробку. Чи суто художнім твором – «Соломонова Червона Зірка» - це постмодерн з людським обличчям, якщо можна так сказати. У збірці представлені 25-и нарисів-вражень від 25-и адміністративно-територіальних одиниць України. Автори – переважно молоді українці, до 35 років, і вони описують свою «терра когніта» – пізнану Україну, яка зменшується до масштабів однієї області.
Упорядники проекту вирішили створити атмосферу таємничості, обіграючи низку символів. У назві обіграються населенні пункти з крайніх: західної та східної точок України, також автори вирішили спитати себе, а що ж об’єднує Україну? Виявляється лише пам’ятник Тарасу Шевченка – він присутній у кожному з обласних центрів.
Володимир Полторак і запрошений гість з управління охорони пам’яток культури торкнулися проблеми збереження існуючих пам’яток на терені Одещини, а також наявності попиту на Одещину, але відсутності елементарних карт, путівників, планів, маршрутів.
На думку історика туристична привабливість Одещини може бути набагато вищою, але для цього потрібно знати, які скарби тримає Одещина – місце контакту багатьох культур і цивілізацій.
