Наталя Тисовська : гестбук.

Найсмішніше те, що я тої юшки теж не скуштувала. Поки поставила два автографи, ніякої юшки вже й близько не лишилося. Мабуть, недарма вона перемогла :)

По вусах юшка тікла, а до рота не потрапила :)

Був лише спочатку, думав підійду через 30 хвилин і спробую юшки. А там стільки людей набігло... :) Мабуть, на запах.

26 червня, в неділю, Наталя Тисовська і Вікторія Гранецька запрошують усіх друзів - теперішніх і майбутніх - на "Літературну юшку від "Коронації слова" (дворик Музею Гончара). Гості зможуть скуштувати "Курячої юшки від бангладеської князівни Султани" й дізнатися всі письменницькі секрети.

Насправді, наскільки я пам'ятаю, диск був від самого початку. Просто на обкладинці першого видання дизайнер чомусь помістив дискету. А там у мене ключова фраза десь на самому початку: "Диск де?" Щоправда, я його - як новинку - тоді ще коректно називала "лазерний диск" :)

Оскільки я читав ще коли книжка видавалася частинами в іншому видавництві, найбільшою загадкою для мене залишилось перетворення шуканого усіма детективами флопі диска в дискету, дискети в оптичний диск, а якби авторка писала б ще й четверту частину, то, мабуть, у флешку :)

Інженери придумують швидше за письменників? :)

Е ні! Рожева кофтина - то одна з найбільших загадок книжки (після Юрасика). Це таємничий персонаж навіть для мене :)

Отакої. Значить я марно сміявся на Філіпом, читаючи вашу книжку? Мабуть, автентична рожева кофтинка саме на цих фотках. Про всяк випадок припиняю жарти :)

Відьма в рожевому з'явилася раніше, ніж був скандал :) І була одна спроба з боку однієї знайомої приписати всю славу Мокуші собі, але я не піддалася :)
А взагалі приятелі здебільшого не дуже задоволені, тому що вони себе бачать не так. У власних-бо очах ми всі найкращі, найвродливіші, найрозумніші тощо :) Особливо смішна ситуація була з Ліною Оверченко, яка собою не задоволена, тоді як усі решта від персонажа в захваті. Тому я на таке не зважаю, а й далі безцеремонно використовую образи знайомих :)

І вставляти їх в історії. Ніхто в дамочці в рожевій кофтинці з "Шаманського бубна..." себе не впізнав? :) Симпатична така дамочка, попри те, що випадок з Киркоровим вже начебто й трохи забувся.

І взагалі, як сприймають знайомі, якщо таки себе в якихось персонажах впізнають? Чи не вимагають все переписати, бо насправді все було зовсім не так?

Ось і привід любити однокласників дужче. А то я їх усе люблю і люблю безпідставно :)