Олександр Апальков : Кизиловы пропилеи : повість : Рецензії в пресі.

Рецензії в пресі на книжку Олександр Апальков. Кизиловы пропилеи : повість. У жанрах Романи, новели та оповідання, Антиутопічне, Манд...
 
Олександр Апальков : Кизиловы пропилеи : повість : Рецензії в пресі
Книжки за жанрами

Всі книжки (1641)

Книжки за першою літерою назви
Книголюбам пропонуємо купить мебель
для ваших книг.
Шафи зручні для всіх
видів книг, окрім електронних.
www.vsi-mebli.ua

zahid-shid.net

Телефонный спрвочник Кто Звонит

Життя бентежне, але не зле, як казала одна наша знайома. Тому нам доводиться давати рекламу, щоб підтримувати сайт проекту. Але ж Вам не складно буде подивитись її? Натискати на ці посилання зовсім необов’язково , але якщо Вам щось впало до вподоби - дозволяємо . З повагою, колектив "Автури".
Книжка
Книжка Олександр Апальков "Кизиловы пропилеи : повість" (фото 1)
Кизиловы пропилеи : повість

Олександр Апальков

Склянка Часу*Zeitglas, 2007. — 88 с.
— м.Канів. — Наклад 500 шт.

Можливість автографа.
ISBN: 966-306-128-4
ББК: 84 Укр.7

Жанр:
Романи, новели та оповідання
Антиутопічне
Мандрівне

Анотація:
При всей своей в и т а л ь н о с т и герои повести «Кизиловых пропилеев» – это тени, и отнюдь не «тени в раю». Тени из разнополюсных провинций распадающейся на глазах империи, волею начальства они собраны в столице столиц, которая и сама уже путает себя с собственной тенью

Поділитись:

Лінк із зображенням книжки:

  Уривок з книжки Рецензії в пресі (7) Відгуки читачів (0) Де купити (0) Скачати файл
Рецензія

21.01.2017

Автор рецензії: Савчук Анастасія (джерело: Гостьова книга)

Про книгу "Кизиловы пропилеи»

Книга визиває емоції! Це не словесний понос, а оповідка (можливо, сповідь) наповнена магнетизмом і спонукає до роздумів або аналізу.
Для себе я порівнюю Вашу творчість з творчістю мого земляка Григора
Тютюнника. Але це моя особиста оцінка, тому прошу пробачення, якщо
вона занижена (зате щира). За оцінкою інших студентів, яким я
передвала для читання Ваші твори, за системою Станіславського -ВІРЮ!
Якщо точніше, то близько 50% схвалюють і зміст і творчість, а інші
50% - або зміст оповідання, або те, як воно написане.
Так що, Олександре Володимировичу, ... [ Показати всю рецензію ]

[ Згорнути рецензію ]

21.01.2017

Автор рецензії: Пащенко Микола (джерело: Клуб Поезії)

Бруснєвич у своїй післямові до «Кизиловых пропилеев» пише, що після прочитання цього твору йому захотілося перечитати романи Домбровського про музейщиків. Мені також захотілося перечитати, але чомусь не Домбровського, а пушкінського «Євгенія Онєгіна»
і лєрмонтовського «Героя нашего времени». «Пропилеи» чимсь нагадали мені ці твори. Можливо, тим, що в них описується самовідчуття молодої людини на зломі епох, і Кізілов також являється героєм свого часу, як і «самашедший» Ліни Костенко чи ті ж Онєгін і Печорін. Я не говорю про масштаби (масштаби визначаються з часом), я говорю про тенденції. А чим ... [ Показати всю рецензію ]

[ Згорнути рецензію ]

31.08.2016

Автор рецензії: Николай Проценко (джерело: Livelib)

СТРАЖ УМИРАЮЩЕЙ РОДИНЫ.
«Кизиловы пропилеи»
в интерпретации дотошного читателя

1. ВМЕСТО ВСТУПЛЕНИЯ. ЧТО, ГДЕ, КОГДА?

Основные события, описанные в произведении А.В. Апалькова «Кизиловы пропилеи», происходят в окрестности нового, 1991 года, в Москве в течение трех недель пребывания центрального персонажа повести Александра Васильевича Кизилова на курсах повыше-ния квалификации музейных работников.
В группе двадцать человек. «Мужчин четверо. Из них трое мусульман, «учкудуков», как прозвал их Кизилов» (с.15): Тимур Долбиев – узбек, Мурад Насыров – туркмен или таджик, Тохтамыш Руидов – ... [ Показати всю рецензію ]

[ Згорнути рецензію ]

25.03.2016

Автор рецензії: Николай Караменов (джерело: Zeitglas)

В повести А.Апалькова «Кизиловы пропилеи» последние месяцы существования СССР описаны сквозь призму восприятия главного героя – Кизилова. Хотя сам Советский Союз еще формально существует и в Москву на курсы приезжают музейные работники со всех концов страны рабочих и крестьян, в их числе и герой повести, художественная реальность произведения такова, что государство развитого социализма предстает перед глазами читателя как огромная могила, нечто, что уже кануло в прошлое, поэтому и взаимоотношения персонажей протекают на фоне небывалого развала, в некоем забвении, к тому же эффект руин и миража ... [ Показати всю рецензію ]

[ Згорнути рецензію ]

09.07.2012

Автор рецензії: Людмила Некрасовская (джерело: Рецензия)

Пропилеи - парадные врата, проход, проезд. Через какие пропилеи идет
лирический герой Кизилов? В стране - перестроечная пора, империя
разваливается на части, у людей нет понимания куда двигаться, что
делать. Разброд и в душе героя. По мнению самого Кизилова, музейщиком
он стал случайно. Но не случайно в его характере черты, свойственные
именно музейщикам: умение собирать коллекции. Это коллекции
впечатлений, встреченных людей, не отказывающих женщин. И главный герой
старательно цепляет ярлычки каждому экспонату и пользуется любой
возможностью пополнить коллекцию. И хотя циничное ... [ Показати всю рецензію ]

[ Згорнути рецензію ]

10.05.2012

Автор рецензії: Іван Дзюба. (джерело: відгук)

" Олександрові Апалькову належить кілька книжок, з-поміж яких я особливо відзначив би невеличку повість "Кизилові пропилеи" та збірку маленьких оповідань "Гришатин гріх". Перша є надзвичайно цікавим свідченням про розмаїття настроїв "багатонаціональної" пізньорадянської інтелігенції в часи горбачовської "гласності" й "перебудови", а фактично — остаточного розкладу радянської системи; в повісті бачимо блиск живих діалогів і сарказм автора — неабиякого сатирика. У "Гришатиному гріху" бачимо його як художника-психолога, що вміє в коротких локальних сценах дати відчути подих людської вдачі й долі, ... [ Показати всю рецензію ]

[ Згорнути рецензію ]

23.12.2010

Автор рецензії: Ярослав Брусневич (джерело: Журнал СЧ№39)

«Кизиловы пропилеи» Александра Апалькова – это вам не бесхитростное «Кизиловое варенье». Во-первых, по объему и замаху; во-вторых, кизил не имеет никакого отношения к пропилеям: просто судьба роковым образом наделила главного героя странноватой фамилией – Кизилов. Почему странноватой? А потому, что назовись он Изюмовым, Айвовым и проч., ничего ровным счетом не поменялось бы, ни одна точка отсчета в повести с места не сдвинулась бы. А хочется!
Кстати, из данного словосочетания – «Кизиловы пропилеи» – следует, что героя звали Кизил. Подозреваю, что соответствующую кликуху, то бишь погоняло, он и ... [ Показати всю рецензію ]

[ Згорнути рецензію ]

Реклама
Rambler's Top100